Гельмут Шмідт

Гельмут Шмідт (нім. Helmut Heinrich Waldemar Schmidt; * 23 грудня 1918, Гамбург — † 10 листопада 2015, тамож) — німецький політичний і державний діч, канцлер Німеччини у 1974–1982 рр. Визнаний у німецькій і європейській політиці «кризовий менеджер».

У 1953–1962 та 1965–1987 рр. член Соціал-демократичної партії Німеччини депутат Бундестагу від цієї партії. Був багаторічним соратником і конкурентом, і згодом став наступником на посаді Бундесканцлера іншого видатного німецького державного діяча і політика — Віллі Брандта.

Освіта і військова служба

У 1937 році здав екзамени у школі в Гамбурзі, після чого у 1939 році записався до націонал-соціалістичної партії.

Біографія

Батько Шмідта був незаконнонародженим сином єврейського комерсанта, що сім'я довгий час приховувала; це оприлюднив лише в 1984 році Валері Жискар д 'Естен за згодою Шмідта. Його батько Густав (1888–1981), був усиновлений родиною гамбурзької Шмідт, народившись від позашлюбного зв'язку єврея-комерсанта по імені Гумбель та німкені-офіціантки. У 1936 році в 18 років, будучи школярем, Шмідт брав участь у марші Адольфа Гітлера з Гамбурга в Нюрнберг на Нюрнберзький партійний з'їзд, будучи, за словами історика Генріха Вінклера, вражений «соціалістичної» і «солідаристської» складової нацистської пропаганди. У «Спогадах дитинства» сам Шмідт пише, що його походження вплинуло на неприйняття націонал-соціалізму в цілому. Під час Другої світової війни брав участь у протиповітряній обороні Бремена, воював на Східному фронті, потім працював в міністерстві авіаційної промисловості, з 1944 служив артилеристом на Західному фронті, в березні 1945 потрапив у полон до союзників і пробув там до серпня. Після війни Шмідт вивчав право і політологію в Гамбурзькому університеті, закінчив університет в 1949 році.

Після закінчення вузу працював у гамбурзькому відомстві економіки і транспорту. Двічі — в 1953 і 1965 роках — обирався депутатом Бундестагу, а в перерві обіймав пост гамбурзького сенатора з внутрішніх справ. Пізніше Гельмут Шмідт очолював федеральні міністерства оборони, економіки, фінансів і навіть два тижні керував МЗС.

Прийшов до влади після скандальної відставки Віллі Брандта. Прихильник жорсткої лінії в боротьбі з лівим екстремізмом («Фракція Червоної Армії»), поліпшення відносин з Францією, один з ініціаторів Гельсінкських угод. У 1982 році, після спроби Гельмута Шмідта вивести зі складу кабінету учасників коаліції, не представляли СДПН, і організувати однопартійний уряд, бундестаг виніс йому вотум недовіри і затвердив новим канцлером Гельмута Коля.

З 1983 р. — співвидавець тижневика «Die Zeit».

Політичні погляди

Внутрішня політика

Шмідт назвав масове безробіття самої великої німецької проблемою нашого часу. Він хвалив Агенда 2010 його наступника Герхарда Шредера і бачить у ній перший крок до усунення наслідків демографічних змін у Німеччині. Але програма реформ, на його погляд, недостатня, тому він вже з 1990-х роках виступає за дерегуляцію ринку праці та за зниження захисту від звільнень. Допомога по безробіттю має зменшитися. Крім того, на його думку, профспілки мають занадто великий вплив.

Суспільство

Мультикультурне суспільство Шмідт назвав «ілюзією інтелектуалів». За його словами, концепт «мультікульті» важко поєднується з демократичним суспільством. Він вважає помилкою запрошення до ФРН робочої сили з інших культур на початку 1960-х років.

Зовнішня політика

У зовнішній політиці він дуже цінує принцип невтручання у внутрішні справи суверенних держав.

Шмідт — противник вступу Туреччини в Європейський союз. Він побоюється зниження зовнішньополітичної дієздатності союзу, а також труднощі інтеграції живуть в Німеччині турків в німецьке суспільство.

Ввів у вжиток знамените визначення СРСР, яке помилково приписують Маргарет Тетчер — «Верхня Вольта з балістичними ракетами».

Кризовий менеджер

• Вперше Шмідт завоював широку популярність і високу репутацію вмілого та рішучого організатора-менеджера — коли займав посаду сенатора (міністра) з внутрішніх питань та заступника Обер-бургомайстра Гамбургу — під час катастрофічного штормового повіню в ніч з 16 на 17 лютого 1962 року, коли тільки в регіоні Гамбургу загинули 314 осіб.
  
  Він оперативно координував широкомасштабні використання аварійних служб, служби надзвичайних ситуацій та цивільної оборони. Не чекаючі на підтвердження правових уповноважень своїх дій, він скористався існуючими контактами з Бундесвером та НАТО; домігся, щоб були швидко і всебічно проваджені вертольоти, інженерне обладнання та матеріали, а також війська бундесверу і союзників.

• Вдруге його вміння, інтелектуальні здібності, мужність, твердість та рішучість знадобилися під час його канцлерства (1974–1982), коли терористи з ультра-ліворадикальної «Фракції Червоної Армії» почали у жовтні 1977 по всій Німеччині (так звана «Німецька осінь») підривати бомби, вимагати викуп або звільненню з тюрем своїх поплічників, захоплювати в заручники та вбивати німецьких політиків та підприємців.

Цікаві факти

• Все життя інтенсивно палив. Навіть вже коли був старою і хворою людиною, під час довгих телевізійних інтерв'ю або дебатів — закурював одну сигарету за іншою.