Микола Тихонов

Тихонов Микола Олександрович (1 (14) травня 1905, Харків — 1 червня 1997, Петрово-Дальнє) — радянський державний і партійний діяч. Голова Ради Міністрів СРСР у 1980—1985 роках, один з найстарших глав уряду (з 75 до 80 років) у післявоєнній історії Європи (рекорд належить Конраду Аденауеру, що покинув пост канцлера ФРН у 87 років).

З життєпису

Народився у сім'ї інженера. З 1924 працював помічником машиніста. У 1930 році закінчив Дніпропетровський металургійний інститут. З 1933 року — помічник директора цеху. З 1938 — директор цеху, а з 1940 — головний інженер Дніпропетровських металургійного і трубопрокатного заводів.

Під час Другої світової війни та пізніше був директором металургійних заводів. У грудні 1950 призначений начальником Головного управління трубної промисловості Міністерства чорної металургії СРСР; з вересня 1955 року — заступником міністра чорної металургії СРСР, відповідав за трубну промисловість.

У 1957—1960 роках — голова Дніпропетровського раднаргоспу. У 1959 році був у складі радянської делегації, яка, на чолі з 1-м Секретарем ЦК КПРС М. С. Хрущовим, здійснила перший офіційний візит до США. У 1960 році став заступником голови Державного науково-економічної ради Ради Міністрів СРСР.

На XXII з'їзді КПРС в 1961 році був обраний кандидатом в члени ЦК КПРС. З 1963 по 1965 рік обіймав пост заступника голови Держплану СРСР.

Тихонов, після приходу до влади Л. І. Брежнєва, з яким був знайомий з 1930-х по Дніпропетровську, почав займати значно вищі пости: в 1965 — заступник голови Ради міністрів СРСР, в 1966 році став членом ЦК КПРС; у 1975 році отримав звання Героя Соціалістичної Праці.

У 1976 році Тихонов став першим заступником голови Ради міністрів, і так як голова Ради міністрів О. М. Косигін у цей час за станом здоров'я не міг повноцінно працювати, йому доводилося виконувати його обов'язки. 27 листопада 1978 він був обраний кандидатом в члени Політбюро ЦК КПРС, 27 листопада 1979 переведений з кандидатів у члени Політбюро. 23 жовтня 1980 Верховна Рада СРСР затвердила Тихонова на посаді голови Ради міністрів. У 1982 році він отримав другу Золоту Зірку Героя Соцпраці.

26 вересня 1985 року Тихонов у зв'язку з погіршенням стану здоров'я подав у відставку. Після звільнення перебував державним радником при Президії Верховної Ради СРСР, персональним пенсіонером союзного значення. В останні роки жив самотньо, зі спогадами та інтерв'ю не виступав.

Похований на Новодівочому цвинтарі у Москві.

Оцінка діяльності

У своїй діяльності М. О. Тихонов вважався господарником-практиком, хоча не мав здібностей до самостійної діяльності державного масштабу. Політичними питаннями не не цікавився, не брав участі в інтригах, проте міг критикувати Косигіна та Брежнєва по деяких принципових питаннях.

Нагороди

Депутат Верховної Ради СРСР 5-9-го скликань. Двічі Герой Соціалістичної Праці. Лауреат Сталінські премії (1943, 1951). Нагороджений 7 орденами Леніна, 3 іноземними орденами, а також медалями.