Успенський Анастасіївський чоловічий монастир УПЦ

Успенський Анастасіївський чоловічий монастир УПЦ — діючий монастир поблизу Бахчисарая,на шляху від останнього до печерного міста Чуфут-Кале. Монастир розташований на вертикальній кам'яній стіні.

Загальний опис

Один з найвідоміших печерних монастирів, який виник у кінці VIII ст. поблизу Бахчисараю. Являє собою незахищене поселення, в якому підземна церква, житлові й господарчі печери доповнюються наземними будівлями монастиря. Кілька разів перебудовувався та змінював свій зовнішній вигляд.

Широкі сходи, що йдуть від дороги, поступово заглиблюються в гірський масив і прямують на майданчик другого ярусу. Звідси більш вузькі сходи виводять у головну Успенську церкву, споруджену в прямовисній скелі. Просторий світлий зал склепінчастої форми прикрашений колонами й розписами. У стінах прорубані вікна, з яких відкривається вид на ущелину, де колись було грецьке поселення Маріамполь (у XVIII ст. російський уряд домігся від Кримського ханства переселення місцевих християн у Північне Приазов'я, де вони заснували місто Маріуполь).

В XV ст. Успенський монастир став центром православ'я в Криму, резиденцією митрополита. Іноді татари дозволяли полоненим християнам брати участь у богослужіннях монастиря.

Після переселення християн з Криму монастир спорожнів і був частково зруйнований. Відновлений у середині XIX ст. Під час героїчної оборони Севастополя (1854—1855 рр.) в його печерах були влаштовані палати шпиталю. Успенський монастир був ліквідований у 1921 році.

Історія розвитку

Точна дата виникнення монастиря невідома. Але археологічні дослідження християнських поселень в долинах біля монастиря відносять до 6 ст., тоді ймовірно і виник Успенський монастир. На той час йшла епоха іконоборотьби в Візантії, яка вважалась як єресь. За наказами влади руйнувалися церкви з розписами, ікони знищувалися.

Перша будівля — Успенська церква відноситься до 8 ст. Збереглися келії в скелях, фонтан, будинок настоятеля. Сама церква маленька, невисокі стелі, площа велика, але поділена на дві частині стрічкою, яку не можна переступати. Сам монастир діючий, але монахів мало.

Монахи були змушені оселятися в дальніх закутках країни, в тому числі було побудовано в Криму багато монастирів, які припинили своє життя під час вторгнення татар. Після захвату турками Криму в 1475 р. Успенський монастир став резиденцією митрополита в ханстві. Монастир був вшанований не тільки християнами, а і мусульманами. Відомо, що засновник династії Гірєєв просив допомоги у Пресвятої Богородиці. На богослужіннях були присутні російські посли, які приїжджали до хана. Росія через Успенський монастир хотіла розповсюджувати свій вплив, тому і не шкодувала грамот (від Федора Іоановича та Бориса Годунова) та коштів. Напроти Успенського монастиря можна побачити залишки будинків, видовбаних печер, сходів. Саме звідси в 1778 р. греки-християни жителі Мариамполя були переселені до Приазов'я, які потім заснували місто Маріуполь.

У 1778 р. російським урядом основна частина християн була переселена з Криму у Приазов'я, внаслідок чого монастир спорожнів, там залишився всього один монах. В 1783 р. Крим стає частиною Російської імперії. У 1818 році Успенський монастир відвідав цар Олександр І.

15 серпня 1850 р. відбувається урочисте відкриття Успенського монастиря — повторне. Під час першої героїчної оборони Севастополя 1854—1855 років у келіях, гостинному будинку й інших будівлях монастиря розміщався офіцерський шпиталь. Померлих від ран ховали напроти скиту знизу.

В наступні кілька десятиліть тут вирубуються нові келії, облаштовуються старі, а також будуються три церкви. Скелі розписують образами святих. Кількість ченців зросла до 30 чоловік, а храмів — до п'яти. Найдавнішим з них був власне Успенський, на половині висоти скелі. Ще були: церква св. Марка, теж печерна (1859 р.), св. Костянтина і Олени (1857 р.), на протилежному боці ущелини — храм Юра-Змієборця (1875 р.). На нижній площадці при дорозі на Чуфут-Кале будують в 1896 р. храм Інокентія Іркутського.

Після революції монастир був розграбований, ченці розстріляні. Більшовики вивезли багато цінних ікон та золота. Остаточно Успенський скіт закритий у 1921 році. Під час Другої світової війни тут розміщався військовий шпиталь. Зліва від дороги на території монастиря розташовано братська могила радянських воїнів. Після депортації кримських татар у 1944 р. на території монастиря був розміщений психоневрологічний диспансер.

Зараз це пам'ятка історії й архітектури. У 1993 р. повернутий православній церкві. Зараз монастир діючий. Зведена надбрамна капличка, ведуться ремонтні роботи.

Джерела та література

• Байцар А. Крим. Нариси історичної, природничої і суспільної географії: навч. посіб. — Львів. : Видавничий центр ЛНУ ім. Івана Франка, 2007. — 224 с.
• Гайко Г., Білецький В., Мікось Т., Хмура Я. Гірництво й підземні споруди в Україні та Польщі (нариси з історії). — Донецьк : УКЦентр, Донецьке відділення НТШ, «Редакція гірничої енциклопедії», 2009. — 296 с.