Альфред Каменобродський
- Дата народження:
- 10.03.1844
- Дата смерті:
- 25.11.1922
- Додаткові імена:
- Alfred Kamienobrodzki
- Категорії:
- будівельник, Архітектор, Дворянин, Художник, учасник визвольної боротьби
- Громадянство:
- поляк
- Кладовище:
- Lemberg, Lytschakiwski-Friedhof
Альфред Каменобродський пол. Alfred Kamienobrodzki (10 березня 1844 Тарнув — 25 листопада 1922 Львів) — архітектор, живописець-аквареліст.
Був сином Адольфа Каменобродського (1814—1864), службовця магістрату міста Тарнув і Олександри Домбровської. Брав участь у повстанні 1863 року і в одній з перших битв був сильно поранений. У Кракові навчався рисунку в Леона Дембовського, та ймовірно там же — у Школі образотворчого мистецтва. Навчався в Парижі у Школі мистецтв. Вивчав архітектуру у Віденській політехніці у 1870—1874 роках. Від 1877 року був членом Політехнічного товариства у Львові. У 1879 році входив до правління товариства. У 1880 році редагував Технічний календар, виданий товариством. Від 1885 року спільно з Мацеєм Вшелячинським та під редакцією др. Владислава Маєвського видавав журнал «Immobilaria», присвячений нерухомості. Брав участь в організації ювілейної виставки Політехнічного товариства 1902 року, як член виконавчого комітету, був також одним із журі. На цій же виставці в розділі польских винаходів представив Автоматичний пристрій для встановлення горизонтального або вертикального положення предмету на осі обертання. 1910 року експонував проекти і акварелі на виставці польських архітекторів у Львові. Від 1920 року мав у Львові власну виставку проектів, архітектурних макетів і акварелей. Належав до Стрілецького товариства і тричі був «Курковим королем». Член журі конкурсів на проект розширення дому «Сокола» на нинішній вулиці Дудаєва у Львові (1904), проектів будівлі Акціонерного кооперативного банку у Львові (1909), проектів будівлі казино у Львові (1910), дому Ремісничої палати у Львові (1912).
Під час перебування у Відні одружився з Юзефою Кортсмари (пол. Józefa Krtsmary), що походила з Угорщини. У сім'ї народилось семеро дітей (зокрема син Адольф — архітектор). Помер у Львові 25 листопада 1922 року, похований на Личаківському цвинтарі, поле № 6.
Живопис
Як живописець працював переважно аквареллю. Сюжетами були пейзажі, інтер'єри, архітектура Львова, Кракова і околиць, а також Волині.
Був членом Товариства любителів мистецтва в Кракові і брав участь у виставках товариства. У 1881 році виставив у Кракові акварелі Вірменська вежа у Львові і Осінь, а в 1887 році на Першій виставці польського мистецтва в Кракові акварелі: Вірменська вежа у Львові, Флоріанські Ворота, Інтер'єр їдальні, Мотив з львівських околиць, Декоративний ескіз. Деякі рисунки Альфреда Каменобродського друкувались у журналі «Tygodnik Ilustrowany».
Частина акварелей Альфреда Каменобродського знаходиться у Історичному музеї Львова, кілька — у Музеї історії релігії. 1910 року він особисто подарував 20 робіт музеєві. Декілька акварелей — в Історичному музеї Тарнова, деякими роботами володіє родина.
Архітектура
Значний внесок Каменобродського як архітектора. У березні 1875 року одержав концесію на будівництво. Член Товариства уповноважених будівничих, а в 1897—1905 роках — голова товариства. Заступник голови Акціонерного товариства будівельних промисловців, т. зв. «Будівельного банку», що споруджував у 1874—1877 роках корпуси Львівської політехніки. У часописі «Dźwignia» («Важіль») опублікував статтю про будівництво корпусів ц і к політехніки. Один із перших у Львові створив комплексне архітектурно-будівельне бюро. Брав участь у конкурсах. Автор проектів багатьох житлових, громадських, адміністративних та промислових споруд у Львові. До кінця XIX ст. творив у різних напрямах історизму, пізніше — у модернізованих формах історичних стилів. У 1892 році був членом Комітету будівельної виставки у Львові, на тій же виставці виступив із кількома проектами:
- Конкурсний проект Львівської ощадної каси,
- Конкурсний проект Промислового музею,
- Проект будівлі виставкового павільйону,
- Проект костелу і церкви в місті Сколе,
- Проект народної школи імені Тадеуша Чацького (тепер Львівський технологічний ліцей, вул.Таманська, 11).
У 1894 році отримав на Загальній виставці краєвій золоту медаль за архітектурні роботи.
Реалізовані проекти- Будинок № 7 на вулиці Сапіги (нині вулиця С. Бандери), збудований 1877 року в стилі неоренесансу.
- Будинок № 1а на вулиці Театинській (нині вул. М. Кривоноса) — колишній шпиталь і притулок під опікою св. Вінсента де Поля, збудований 1880 року.
- Власна вілла Каменобродського на вул. Технічній, 2 (друга адреса — вул. Матейка, 10), збудована у 1880—1881 роках.
- Будинок польського «Сокола», збудований у 1884—1887 роках на вул. Зіморовича, 8 (нині вул. Дудаєва) у співавторстві із архітектором Владиславом Галицьким.
- Готель «У Бюргера» у стилі історизму із елементами рококо та раннього французького класицизму. Збудований 1888 року як вілла Зигмунта Дронговського. Знаходиться на нинішній вулиці Івана Франка, 73.
- 1889—1890 роки — вілла Яна Бромільського на вулиці Кшижовій, 5 (нині Чупринки).
- Школа імені Тадеуша Чацького на вул. Котлярській 9. Збудована 1891 року, тепер Львівський технологічний ліцей.
- У 1890-х разом із архітектором Міхалом Лужецьким займався реконструкцією промислових будівель на вул. Газовій, 28. Нині це «Львівський Завод Газової Апаратури».
- 1892—1894 роки — реконструкція в неороманському стилі вілли, що отримала назву «Палатин» на вулиці Глібова, 12.
- 1893—1894 роки — трамвайне депо і електростанція на стику вулиць Гвардійської і Сахарова. Розбудоване у 1920-х роках сином архітектора — Адольфом Каменобродським.
- Єврейський притулок для сиріт (нині середня школа № 33) збудований 1894 року на вулиці Янівській, 34 (нині Шевченка).
- Житлові будинки № 1, 3, 11 збудовані у 1883—1896 роках на вул. Крашевського (нині вул. Соломії Крушельницької).
- Костел у селі Родатичі Городоцького району (1897—1898). Зведено коштом Марії Антонії Мірської, настоятельниці Згромадження сестер провіденціалісток (Монастир Святої Терези у Львові).
- 1898 рік — зведено житловий будинок на вул. Лисенка, 21, а через рік — наступний 23-й будинок на цій вулиці.
- Вілла Брикчинського на вулиці Набеляка, 1 (нині Котляревського) у 1892—1893 роках.
- 1902—1903 роки — Школа столярства і токарства у Станиславові (нині Івано-Франківськ) на вулиці Кілінського (нині Лепкого).
- Житловий будинок на вулиці Коновальця, 28 (1904).
- Проект поховальної каплиці для цвинтаря у Теребовлі (1905).
- Проект будинку Політехнічного товариства у Львові. На конкурсі 1905 року не здобув відзнак.
- Реконструкція прогресистської синагоги Темпль у 1906–1907 роках. Прибудовано кімнати рабинів і канторів при східній стіні. Синагога не збереглась — знищена німцями у 1942 році.
- 1907 — новий будинок польського «Сокола» на вулиці Сокола, 11 (нині вул. Ковжуна).
- 1909 рік — зимові споруди Ковзанярського товариства на Пелчинському ставі (спільно із архітектором Каролем Ріхтманом).
- 1912 рік — будинок на пл. Галицькій, 12а (не зберігся).
- Колишні військові казарми — будинки № 22 і 24 на вул. Клепарівській у співавторстві з архітектором Наполеоном Лущкевичем.
Джерело: wikipedia.org
немає місць
22.01.1863 | The January Uprising
The January Uprising (Polish: powstanie styczniowe, Lithuanian: 1863 m. sukilimas, Belarusian: Паўстанне 1863-1864 гадоў) was an uprising in the former Polish-Lithuanian Commonwealth (present-day Poland, Lithuania, Belarus, Latvia, parts of Ukraine, and western Russia) against the Russian Empire. It began on 22 January 1863 and lasted until the last rebels were captured in 1865.