Константін фон Нейрат

Константін фон Нейрат (нім. Konstantin Freiherr von Neurath, *2 лютого 1873, Клейн-Гатбах, Вюртемберг — †14 серпня 1956, Енцвейнінг, Німеччина) — німецький державний і політичний діяч, дипломат, барон.

Рання діяльність

З 1901 року на дипломатичній службі. В 1903 році призначений на посаду генерального консула Німеччини в Лондоні. Під час Першої світової війни був працівником німецького консульства в Константинополі. Протягом 1917–1918 років очолював вюртемберзький уряд. З 1919 року посланник в Копенгагені. В 1922–1930 — посол в Римі, в 1930–1932 — посол в Лондоні. Входив до складу німецької делегації на Лондонській конференції 1932 року, де домагався зняття репарацій з Німеччини.

Міністр закордонних справ

З 2 червня до 17 листопада 1932 року обіймав посаду міністра закордонних справ в уряді фон Папена, з грудня — в уряді Шлейхера. В січні 1933 року обійняв ту ж саму посаду в першому кабінеті Гітлера, вступивши до НСДАП та СС та отримавши звання группенфюрера СС.

На посаді міністра закордонних справ уклав польсько-німецький договір про ненапад 1934 року, проводив підготовку приєднання Саарської області до Німеччини, підготовку та оформлення відмови від військових статей Версальського мирного договору 1919 року, підготовку до ремілітаризації Рейнської зони та відмову від Локарнського договору 1925 року.

В 1936 році брав участь в переговорах з Італією та Японією. Результатами переговорів стало підписання Сталевого та Комінтернівського пакту.

В листопаді 1937 року був учасником наради Гітлера, де було ухвалено рішення щодо аншлюсу Австрії.

В лютому 1938 року був змінений на посаді міністра закордонних справ Йоахимом фон Ріббентропом через протиріччя з Гітлером щодо зовнішньої агресії Німеччини.

Рейхспротектор

З 18 березня 1939 до 25 серпня 1943 року обіймав посаду імперського проректора Богемії та Моравії. Розробляв плани винищення чехів та германізації Чехії. В червні 1943 року отримав звання обергруппенфюрера СС.

Нюрнберзький процес

В травні 1945 року заарештований та включений до списку військових злочинців. Засуджений Нюрнберзьким трибуналом до 15 років ув'язнення. Через проблеми зі здоров'ям звільнений з в'язниці Шпандау в 1954 році. Помер в Енцвейнінзі 14 серпня 1956 року.