Альфред Каменобродський

Альфред Каменобродський пол. Alfred Kamienobrodzki (10 березня 1844 Тарнув — 25 листопада 1922 Львів) — архітектор, живописець-аквареліст.

Був сином Адольфа Каменобродського (1814—1864), службовця магістрату міста Тарнув і Олександри Домбровської. Брав участь у повстанні 1863 року і в одній з перших битв був сильно поранений. У Кракові навчався рисунку в Леона Дембовського, та ймовірно там же — у Школі образотворчого мистецтва. Навчався в Парижі у Школі мистецтв. Вивчав архітектуру у Віденській політехніці у 1870—1874 роках. Від 1877 року був членом Політехнічного товариства у Львові. У 1879 році входив до правління товариства. У 1880 році редагував Технічний календар, виданий товариством. Від 1885 року спільно з Мацеєм Вшелячинським та під редакцією др. Владислава Маєвського видавав журнал «Immobilaria», присвячений нерухомості. Брав участь в організації ювілейної виставки Політехнічного товариства 1902 року, як член виконавчого комітету, був також одним із журі. На цій же виставці в розділі польских винаходів представив Автоматичний пристрій для встановлення горизонтального або вертикального положення предмету на осі обертання. 1910 року експонував проекти і акварелі на виставці польських архітекторів у Львові. Від 1920 року мав у Львові власну виставку проектів, архітектурних макетів і акварелей. Належав до Стрілецького товариства і тричі був «Курковим королем». Член журі конкурсів на проект розширення дому «Сокола» на нинішній вулиці Дудаєва у Львові (1904), проектів будівлі Акціонерного кооперативного банку у Львові (1909), проектів будівлі казино у Львові (1910), дому Ремісничої палати у Львові (1912).

Під час перебування у Відні одружився з Юзефою Кортсмари (пол. Józefa Krtsmary), що походила з Угорщини. У сім'ї народилось семеро дітей (зокрема син Адольф — архітектор). Помер у Львові 25 листопада 1922 року, похований на Личаківському цвинтарі, поле № 6.

Живопис

Як живописець працював переважно аквареллю. Сюжетами були пейзажі, інтер'єри, архітектура Львова, Кракова і околиць, а також Волині.

Був членом Товариства любителів мистецтва в Кракові і брав участь у виставках товариства. У 1881 році виставив у Кракові акварелі Вірменська вежа у Львові і Осінь, а в 1887 році на Першій виставці польського мистецтва в Кракові акварелі: Вірменська вежа у Львові, Флоріанські Ворота, Інтер'єр їдальні, Мотив з львівських околиць, Декоративний ескіз. Деякі рисунки Альфреда Каменобродського друкувались у журналі «Tygodnik Ilustrowany».

Частина акварелей Альфреда Каменобродського знаходиться у Історичному музеї Львова, кілька — у Музеї історії релігії. 1910 року він особисто подарував 20 робіт музеєві. Декілька акварелей — в Історичному музеї Тарнова, деякими роботами володіє родина.

Архітектура

Значний внесок Каменобродського як архітектора. У березні 1875 року одержав концесію на будівництво. Член Товариства уповноважених будівничих, а в 1897—1905 роках — голова товариства. Заступник голови Акціонерного товариства будівельних промисловців, т. зв. «Будівельного банку», що споруджував у 1874—1877 роках корпуси Львівської політехніки. У часописі «Dźwignia» («Важіль») опублікував статтю про будівництво корпусів ц і к політехніки. Один із перших у Львові створив комплексне архітектурно-будівельне бюро. Брав участь у конкурсах. Автор проектів багатьох житлових, громадських, адміністративних та промислових споруд у Львові. До кінця XIX ст. творив у різних напрямах історизму, пізніше — у модернізованих формах історичних стилів. У 1892 році був членом Комітету будівельної виставки у Львові, на тій же виставці виступив із кількома проектами:

• Конкурсний проект Львівської ощадної каси,
• Конкурсний проект Промислового музею,
• Проект будівлі виставкового павільйону,
• Проект костелу і церкви в місті Сколе,
• Проект народної школи імені Тадеуша Чацького (тепер Львівський технологічний ліцей, вул.Таманська, 11).

У 1894 році отримав на Загальній виставці краєвій золоту медаль за архітектурні роботи.

• Будинок № 7 на вулиці Сапіги (нині вулиця С. Бандери), збудований 1877 року в стилі неоренесансу.
• Будинок № 1а на вулиці Театинській (нині вул. М. Кривоноса) — колишній шпиталь і притулок під опікою св. Вінсента де Поля, збудований 1880 року.
• Власна вілла Каменобродського на вул. Технічній, 2 (друга адреса — вул. Матейка, 10), збудована у 1880—1881 роках.
• Будинок польського «Сокола», збудований у 1884—1887 роках на вул. Зіморовича, 8 (нині вул. Дудаєва) у співавторстві із архітектором Владиславом Галицьким.
• Готель «У Бюргера» у стилі історизму із елементами рококо та раннього французького класицизму. Збудований 1888 року як вілла Зигмунта Дронговського. Знаходиться на нинішній вулиці Івана Франка, 73.
• 1889—1890 роки — вілла Яна Бромільського на вулиці Кшижовій, 5 (нині Чупринки).
• Школа імені Тадеуша Чацького на вул. Котлярській 9. Збудована 1891 року, тепер Львівський технологічний ліцей.
• У 1890-х разом із архітектором Міхалом Лужецьким займався реконструкцією промислових будівель на вул. Газовій, 28. Нині це «Львівський Завод Газової Апаратури».
• 1892—1894 роки — реконструкція в неороманському стилі вілли, що отримала назву «Палатин» на вулиці Глібова, 12.
• 1893—1894 роки — трамвайне депо і електростанція на стику вулиць Гвардійської і Сахарова. Розбудоване у 1920-х роках сином архітектора — Адольфом Каменобродським.
• Єврейський притулок для сиріт (нині середня школа № 33) збудований 1894 року на вулиці Янівській, 34 (нині Шевченка).
• Житлові будинки № 1, 3, 11 збудовані у 1883—1896 роках на вул. Крашевського (нині вул. Соломії Крушельницької).
• Костел у селі Родатичі Городоцького району (1897—1898). Зведено коштом Марії Антонії Мірської, настоятельниці Згромадження сестер провіденціалісток (Монастир Святої Терези у Львові).
• 1898 рік — зведено житловий будинок на вул. Лисенка, 21, а через рік — наступний 23-й будинок на цій вулиці.
• Вілла Брикчинського на вулиці Набеляка, 1 (нині Котляревського) у 1892—1893 роках.
• 1902—1903 роки — Школа столярства і токарства у Станиславові (нині Івано-Франківськ) на вулиці Кілінського (нині Лепкого).
• Житловий будинок на вулиці Коновальця, 28 (1904).
• Проект поховальної каплиці для цвинтаря у Теребовлі (1905).
• Проект будинку Політехнічного товариства у Львові. На конкурсі 1905 року не здобув відзнак.
• Реконструкція прогресистської синагоги Темпль у 1906–1907 роках. Прибудовано кімнати рабинів і канторів при східній стіні. Синагога не збереглась — знищена німцями у 1942 році.
• 1907 — новий будинок польського «Сокола» на вулиці Сокола, 11 (нині вул. Ковжуна).
• 1909 рік — зимові споруди Ковзанярського товариства на Пелчинському ставі (спільно із архітектором Каролем Ріхтманом).
• 1912 рік — будинок на пл. Галицькій, 12а (не зберігся).
• Колишні військові казарми — будинки № 22 і 24 на вул. Клепарівській у співавторстві з архітектором Наполеоном Лущкевичем.