ua

Роман Іваничук

Добавить новую картинку!
Дата народження:
27.05.1929
Дата смерті:
17.09.2016
По батькові:
Іванович
Додаткові імена:
Roman Iwanyczuk
Категорії:
Заступник, Письменник, громадський діяч
Громадянство:
 українець
Кладовище:
Встановіть кладовищі

Роман Іванович Іваничук (27 травня 1929, с. Трач — 17 вересня 2016, Львів) — український письменник, громадський діяч, один із організаторів Товариства української мови ім. Т.Шевченка, Народного Руху України, член Спілки письменників України (з 1960), народний депутат України І-го скликання (1990–1994). Заслужений працівник культури України.

Лауреат Державної премії УРСР ім. Т. Г. Шевченка, Літературної премії ім. А. Головка, премії ім. І.Мазепи. Герой України.

Народився 27 травня 1929 в селі Трач (нині Косівський район, Івано-Франківська область, Україна, тоді Косівський повіт) в сім'ї учителя. Його стрийко — Михайло Іваничук, вчений-геоморфолог, вояк Легіону УСС та УГА. Вдома у батька була велика бібліотека, тому з дитинства Роман багато читав.

Навчався у початковій школі в с. Трач, від 1942 року в Коломийській гімназії, перетвореній після бішовицької окупації на Коломийську СШ № 1, яку закінчив у 1947 р. На бажання батька вступив на геологічний факультет Львівського університету, але покинув, оскільки прагнув здобути філологічну освіту. Один рік пропрацював учителем початкової школи в с. Трач. У 1948 р. знову вступив до Львівського університету на українську філологію, але через те, що не хотів йти до комсомолу і на свята ходив у вишиванці, на нього був написаний донос і в 1949 р. Романа Іваничука виключили з університету за «антирадянську діяльність». Відслужив 3 роки в армії (в Азербайджані) і в 1953 р. поновився у Львівському університеті, який закінчив у 1957 році. Поїхав працювати учителем української мови і літератури у селище Щирець Львівської області. Там продовжив писати, вступив до Спілки письменників УРСР. В літературі вважав своїми учителями Василя Стефаника, Михайла Коцюбинського та Ірину Вільде, також у ранній період творчості перебував під великим впливом творів Івана Керницького.

У 1958 р. вийшла друком перша збірка новел «Прут несе кригу», яка принесла йому визнання.

У 1961 році переїхав до Львова, від 1963 року працював редактором у відділі прози журналу «Жовтень».

У 1968 році вийшов друком роман «Мальви» на історичну тематику з часів Хмельниччини. За нього Іваничука жорстко критикувала компартійна влада, хотіли звільнити з журналу, проте роман здобув широкий резонанс.

Тему наступного роману «Черлене вино» — про оборону Олеського замку від польських загарбників у 1431—1432 роках в ході так званих «Воєн Свидригайла» — підказав відомий літературознавець Григорій Нудьга. Роман вийшов друком у 1977 році. Тут чи не вперше в українській літературі змальовано побут середньовічного Львова. За ним з'явився роман «Манускрипт з вулиці Руської» (1979), який змальовує картини міського життя кінця XVI — початку XVII ст. у Львові. Обидва стали популярними. У третьому «львівському романі» «Вода з каменю» (1982) йдеться про Львів початку ХІХ ст. і юність Маркіяна Шашкевича. Наступний роман «Четвертий вимір» (1984) про одного з учасників Кирило-Мефодіївського братства Миколу Гулака вважають вершинним твором автора.

У період Перебудови бере активну участь у національно-визвольному русі. У червні 1988 року погодився очолити львівську філію Товариства рідної мови. Навесні 1990 року обраний народним депутатом УРСР, брав участь у підготовці і проголошенні Декларації про державний суверенітет України 16 липня 1990 року і Акту про незалежність України 24 серпня 1991 року.

Роман Іванович Іваничук помер на 88-му році життя, вранці 17 вересня 2016 року у Львові. Президент Порошенко висловив співчуття рідним та близьким.

Нагороди та премії

  • Звання Герой України з врученням ордена Держави (16 січня 2009) — за самовіддане служіння Україні, значний особистий внесок у духовне відродження Української держави, плідну літературну і громадську діяльність
  • Орден «За заслуги» II ст. (29 вересня 2006) — за значний особистий внесок у соціально-економічний і духовний розвиток Львова та з нагоди 750-річчя заснування міста
  • Орден «За заслуги» III ст. (8 грудня 1998) — за вагомий особистий внесок у збагачення національної культурної спадщини України, вагомі творчі здобутки і активну громадську діяльність
  • Заслужений працівник культури України (3 грудня 1993)
  • Відзнака Президента України — ювілейна медаль «20 років незалежності України» (19 серпня 2011)
  • Відзнака Президента України — ювілейна медаль «25 років незалежності України» (19 серпня 2016) — за значні особисті заслуги у становленні незалежної України, утвердженні її суверенітету та зміцненні міжнародного авторитету, вагомий внесок у державне будівництво, соціально-економічний, культурно-освітній розвиток, активну громадсько-політичну діяльність, сумлінне та бездоганне служіння Українському народу
  • Державна премія УРСР ім. Т. Г. Шевченка (1985)
  • Орден Трудового Червоного Прапора

Роман Іваничук — лауреат Літературної премії ім. А. Головка (1979), премії ім. І. Мазепи (1999).

Творчість

У доробку письменника двадцять історичних романів, якими він намагається заповнити білі плями в нашій історії. Його твори перекладені, зокрема, французькою, російською та іншими мовами.

Твори
  • збірка новел «Прут несе кригу» (др. 1958);
  • збірка новел «Не рубайте ясенів» (1961);
  • збірка новел «Під склепінням храму» (1961);
  • роман «Край битого шляху» (1962);
  • збірка новел «Тополина заметіль» (1965);
  • роман «Мальви» (написаний 1965—1967; друк. 1968); виданий вдруге під назвою «Яничари»;
  • збірка новел «Дім на горі» (1969);
  • збірка новел «Сиві ночі» (1975);
  • повість «Місто» (написаний 1972—1975; др. 1977);
  • роман «Черлене вино» (написаний 1974—1976; др. 1977);
  • роман «Манускрипт з вулиці Руської» (написаний 1976—1978; др. 1979);
  • збірка новел «На перевалі» (1980);
  • роман «Вода з каменю» (написаний 1978—1981; др. 1982);
  • роман «Четвертий вимір» (написаний 1980—1984; др. 1984);
  • повість «Сьоме небо» (1985);
  • роман «Шрами на скалі» (написаний 1984—1986 др. 1987);
  • роман «Журавлиний крик» (написаний 1968; др. 1988);
  • роман «Бо війна війною» (др. 1989);
  • роман «Орда» (др. 1992);
  • «Вогненні стовпи» (2006);
  • «Хресна проща» (2011);
  • «Торговиця» (2012)

 

Джерело: wikipedia.org

немає місць

    loading...

        Не вказано події

        Ключові слова