Волтер Хаузер Браттейн

Волтер Хаузер Браттейн (англ. Walter Houser Brattain; 10 лютого 1902, Сямень, Китай - 13 жовтня 1987, Сіетл) - американський фізик, лауреат нобелівської премії з фізики в 1956 році "за дослідження напівпровідників і відкриття транзисторного ефекту" (разом з Вільямом Бредфордом Шоклі і Джоном Бардіном).

Волтер Браттейн народився в родині Росса Р. Браттейна й Оттіль Хаузер у місті Амой у Китаї. Виріс у штаті Вашингтон, США. Ступінь бакалавра одержав в 1924 році в Уітменському коледжі, ступінь магістра в 1926 році в Орегонському університеті. Після захисту дисертації в 1929 році в університеті Міннесоти влаштовується на роботу в лабораторію Белла.

В 1935 році Браттейн одружився з Керен Гілмор. У них народився син Вільям Гілмор Браттейн. В 1958 році вдруге одружився з Еммі Міллер. Помер у Сіетлі в 1987 році.

Наукова діяльність

Браттейн займався переважно властивостями поверхонь твердих тіл. Після перших своїх досліджень вольфраму, він зайнявся поверхневими ефектами в напівпровідниках, таких як кремній і германій і вніс істотний вклад у їхнє розуміння. Разом із Джоном Бардіним розробив транзистор на крапковому p-n перехіді.

В 1956 році визнаний гідним, разом з Бардіним і Вільямом Шокли, Нобелівської премії з фізики "за дослідження напівпровідників і відкриття транзисторного ефекту".

Нагороди

• Медаль Стюарта Балантина, від інституту Франкліна, 1952 рік.
• Медаль Джона Скотта, 1955 рік.
• Нобелівська премія з фізики, 1956 рік.