Анджела Ле́нсбері

Анджела Брі́джит Ле́нсбері (англ. Angela Brigid Lansbury; 16 жовтня 1925, Лондон — 11 жовтня 2022, Лос-Анджелес) — британсько-американська акторка театру, кіно та телебачення.

Життєпис

Анджела Бріджит Ленсбері народилася 16 жовтня 1925 року у Лондоні в родині бізнесмена Едгара Ленсбері (1887—1935) і акторки Мойни Макгілл (1895—1975). Її дідом був політик Джордж Ленсбері (1859—1940), лідер Лейбористської партії у 1932—1935 роках. Під час Другої світової війни разом з матір'ю і двома молодшими братами-близнюками Едгаром (нар. 1930, продюсер) і Брюсом (1930—2017, продюсер та сценарист) емігрувала спочатку до Канади, а потім до США.

Кінодебют Ленсбері відбувся 1944 року у фільмі «Газове світло», де головні ролі виконали Інгрід Бергман та Шарль Буає. Юна акторка одразу ж отримала номінацію на премію Оскар за роль другого плану. За наступний фільм «Портрет Доріана Грея» (1945) отримала перший Золотий глобус і другу номінацію на Оскар.

За словами Ленсбері, їй хотілося грати головних героїнь, натомість студійні боси «MGM» бачили в ній характерну актрису і давали їй ролі сестер, коханок і матерів. Яскравий приклад — у 22-річному віці студія дала їй роль 45-річної коханки героя Спенсера Трейсі у стрічці Френка Капри «Стан єдності» (1948).

1962 року вийшов найвідоміший фільм Ленсбері — «Манчжурський кандидат». У цьому політичному триллері вона втілила роль місіс Айзелін, дружини впливового сенатора, метою якої було вбивство кандидата на пост президента США руками її сина (Ленсбері була лише на три роки старша від свого екранного сина — Лоренса Гарві). Ця роль принесла їй Золотий глобус і Премію Національної ради кінокритиків США, а також номінацію на Оскар (але нагороду отримала Патті Дьюк).

Наприкінці 1970-х років з'явилася в низці популярних детективних фільмів, серед яких «Смерть на Нілі» (1978) з суперзірковим акторським складом, «Леді зникає» (1979) — римейку класичної стрічки Альфреда Гічкока, а також «Дзеркало тріснуло» (1980) за участю Елізабет Тейлор, Тоні Кертіса та Кім Новак, де вдало втілила образ міс Джейн Марпл.

1984 року акторка погодилася на роль Джессіки Флетчер в серіалі каналу CBS «Вона написала вбивство», який зазнав великого успіху і протримався у прайм-таймі протягом 12 років (навіть по завершенні останнього сезону на екрани продовжували виходити телефільми про Джессіку). За увесь цей час над шоу встигли попрацювати 33 режисери, у тім числі й син акторки Ентоні Шоу, а гостями стали такі зірки, як Джанет Лі, Джин Сіммонс, Мартін Ландау, Ширлі Найт, Сід Чарісс, Ернест Боргнайн та багато інших. За цю роль Ленсбері 12 разів номінувалась на премію «Еммі», але нагороди так і не отримала, що зробило її антирекордсменкою — як виконавицю з найбільшою кількістю номінацій (18) без жодної перемоги в історії телепремії.

Успішною була і театральна кар'єра Ленсбері, що розпочалась на Бродвеї у 1957 році в постановці «Готель Парадізо». Але зіркою сцени її зробив мюзикл Джеррі Гермена «Мейм» (1966), де її партнеркою була Бі Артур. Мюзикл витримав 1 508 вистав та приніс Ленсбері першу премію Тоні. Другу вона отримала 1969 року за «Дорогий світ», третю — за мюзикл «Циганка» (1974), а четверту — за роль місіс Ловетт в «Свіні Тодд» (1979).

Повернення акторки на сцену відбулося 2007 року у п'єсі «Рівний рахунок», де вона зіграла роль відомої в минулому тенісистки, й де її партнеркою стала Меріен Селдес, а 2009 року вона разом з Рупертом Евереттом виступила в бродвейській постановці п'єси Ноеля Коварда «Невгамовний дух», яка отримала добру критику і принесла Ленсбері п'яту премію Тоні.

У 2009—2010 роках грала матір героїні Кетрін Зета-Джонс в бродвейському мюзиклі Стівена Сондхайма «Маленька нічна серенада», а 2012 року брала участь у постановці п'єси «Найдостойніший» Гора Відала.

2013 року Ленсбері вирушила в австралійське турне з п'єсою «Водій міс Дейзі», де виконувала головну роль. А наступного року акторка після сорокарічної перерви повернулася на лондонську сцену з п'єсою «Невгамовний дух».

В останні роки на кіно- та телеекрані з'являється зрідка: 2011 року зіграла невелику роль в фільмі «Пінгвіни містера Поппера» з Джимом Керрі; 2017 року з'явилася в міні-серіалі «Маленькі жінки» за романом Луїзи Мей Елкотт, а 2018 року у фільмі «Мері Поппінс повертається» зіграла продавщицю чарівних повітряних кульок.

1994 року нагороджена орденом Британської імперії кавалерського ступеня (CBE), а 2014 року удостоєна звання Дами-Командора (DBE).

2013 року нагороджена почесною премією Оскар за видатні заслуги у кінематографі.

Особисте життя

Ленсбері двічі була заміжня:

• 1945 року, у 19-річному віці, вийшла заміж за американського актора Річарда Кромвела. Розлучилися наступного року.
• 1946 року познайомилася з ірландським актором Пітером Шоу, за якого вийшла заміж 1949 року. У пари народилися двоє дітей — син Ентоні Пітер (1952) та дочка Дейдрі Енн (1953). Шлюб тривав до смерті чоловіка 2003 року