Аугусто Піночет

Авґусто Хосе Рамон Піночет Уґарте (трапляється також Авґусто та Аугусто; ісп. Augusto Jose Ramon Pinochet Ugarte; * 25 листопада 1915, Вальпараїсо — † 10 грудня 2006, Сантьяго) — президент Чилі (1974–1990), диктатор, головнокомандувач Збройних сил Чилі, пожиттєвий сенатор Чилійського парламенту.

Військова кар'єра

Піночет народився 25 листопада 1915 року в одному з найбільших портових міст Чилі Вальпараїсо в сім'ї митного чиновника. У 18 років вступив до чилійської Військової академії в Сантьяго і закінчив 1936 у чині молодшого лейтенанта.

Президентство

1971 Президентом Чилі став відвертий прихильник лівацьких сил Сальвадор Альєнде. Сформований ним уряд націоналізував мідно-рудні підприємства, обмежив права чилійських компаній, відновив дипломатичні відносини з СРСР та іншими тоталітарними країнами сходу Європи.

У коаліційному уряді С. Альєнде не було єдності в розумінні суті соціалістичних реформ, що проводилися, і способів їх реалізації. У подоланні опору консервативних кіл надії покладалися на допомогу «військового стану». В результаті до 1973 року створилися сприятливі умови для скидання уряду. У вересні 1973 року у Сант'яго, стався військовий заколот і в результаті штурму президентського палацу уряд був повалений, президент С. Альєнде був убитий. До влади прийшла військова диктатура на чолі з А. Піночетом, котра зуміла стабілізувати економічне становище в країні. За темпами зростання ВВП Чилі стала лідером у Латинській Америці, значно скоротилося безробіття, зросла відкритість економіки країни. Крім того, вдалося реально підвищити рівень життя населення, скоротити розрив у соціальному становищі громадян країни, але позитивні результати досягалися владою «Сильної руки» при порушенні основних демократичних принципів.

Опоненти правління А. Піночета постійно проводили жорстку критику щодо його правління і висловлювалися так: «До влади прийшла військово-фашистська хунта під керівництвом командувача армією генерала А. Піночета. Хунта розв'язала кривавий терор, в результаті якого 30 тисяч чилійських патріотів було убито, 2500 пропало без вісті. Хунта ліквідувала соціально-економічні завоювання трудящих, повернула підприємства капіталістам, а землі — поміщикам-латифундистам, виплатила компенсації іноземним компаніям …» Міжнародні відносини з СРСР та іншими соціалістичними країнами були розірвані. У 1974 А. Піночет був проголошений Президентом Чилі.

Кінець президентства

Аугусто Піночет був усунутий від влади через всенародні вибори, а також завдяки внесеному до Конституції країни положення про всенародний референдум (1984).

Спочатку в жовтні 1988 пройшов референдум про можливу кількість кандидатів на майбутніх президентських виборах. Головним питанням було — чи може Піночет залишитися єдиним кандидатом. 54% з тих, що взяли участь у голосуванні, проголосували проти. У наступному 1989 відбулися демократичні загальнонародні вибори президента. Серед військової верхівки знову виношувались плани нейтралізації лівої загрози, якщо Піночета не буде обрано. Але вони так і не були втіленні. 11 березня 1990 новообранний президент Патрісіо Айлвін замінив Піночета на посту голови держави. Однак згідно з Конституцією, відредагованою під себе, Піночет до 1998 року залишився головнокомандуючим збройними силами країни. До того ж він залишався довічно сенатором та користувався політичним імунітетом.

Кримінальне переслідування в 1998–2006

Піночет був арештований у Лондоні в жовтні 1998 року й 2 березня 2000 року був екстрадований на батьківщину. Слідство у його справі велося аж до його смерті.

До Піночета було пред'явлено близько 300 позовів із приводу масових убивств, викрадень, жорстокого переслідування (за деяким даними за час його правління було знищено декілька тисяч інакомислячих). Всі вони були відхилені через слабке здоров'я Піночета. На початку 2005 року, коли Піночету було 89 років, Верховний суд Чилі ухвалив залучити колишнього диктатора до суду у справі про вбивство 119 дисидентів в 1975 і повністю виправдав його.

23 листопада 2005 року Піночет поміщений під домашній арешт у зв'язку з обвинуваченнями в несплаті податків і підробці документів, а також у зв'язку з обвинуваченнями у приховуванні інформації про свій фінансовий стан.

Обвинувачення були пред'явлені після того, як Верховний суд Чилі знову позбавив колишнього диктатора імунітету від судового переслідування. Проведена тижнем раніше медична експертиза встановила, що 90-літній Піночет здатен стати перед судом.

5 грудня член Верховного суду Чилі Віктор Монтільо знову долучив до обвинувачень справи про зникнення трьох дисидентів у ході так званої операції «Коломбо». Усього ж за час операції «Коломбо», що проводилася чилійцями в 1975 році в сусідній Аргентині з метою знищення опозиційних сил, зникли безвісти 119 осіб.

26 грудня Верховний суд Чилі відмовився зняти з Піночета обвинувачення в причетності до викрадення й убивства дев'яти чилійських дисидентів у ході операції «Коломбо» і позбавив його імунітету від переслідування за цією справою.

Смерть

3 грудня 2006 року Августо Піночет переніс важкий інфаркт, у той же день через небезпеку для життя над ним був зроблений обряд єлеопомазання й причастя. Помер 10 грудня 2006 року в госпіталі Сантьяго. За наявним даними, його тіло було кремовано, державного похорону й жалоби не було (йому зробили тільки військові почесті). Після смерті колишнього диктатора чилійське суспільство виявилося багато в чому розколотим: 11 грудня 2006 року в Сантьяго було ознаменовано радісними виступами супротивників Піночета з одного боку й жалобних зборів прихильників покійного — з іншого.

Оцінки діяльності

На початку січня 2012 Національна рада з питань освіти Чилі прийняла рішення внести зміни в чілійські шкільні підручники. Правління Аугусто Піночета відтепер визначається не як «диктаторський режим», а як «військовий режим».