Бодуен I

Бодуен I (фр. Baudouin Ier, нід. Boudewijn I; 7 вересня 1930 — 31 липня 1993) — король Бельгії з 17 липня 1951 до кінця життя, прийняв присягу наступного дня після зречення свого батька, Леопольда III. Старший син Леопольда III і Астрід Шведської.

Разом з Хуаном Карлосом I Бодуен був одним з політично найактивніших конституційних монархів другої половини XX століття, активно підтримавши реформу, що привела до федералізації Бельгії і утворення фламандської і валлонської автономій. У 1990, коли парламент прийняв закон, що дозволяє аборти, Бодуен із релігійних (і, ймовірно, особистих — у нього не було дітей) причин відмовився брати на себе відповідальність за закон; він попросив на два дні припинити свої повноваження, і уряд, що діяв як регент, підписав акт.

Був одружений з іспанкою Фабіолою де Мору і Арагон (королева Фабіола). Помер бездітним; наступником Бодуена став його молодший брат Альберт II.