Давид Бен-Ґуріон

Давид Бен-Ґуріон (Д. Давид Грін; 16 жовтня 1886; Плонськ, Російська імперія, нині Польща — 1 грудня 1973; Тель-Авів, Ізраїль) — один з лідерів сіоністського і сіоністсько-соціалістичного руху, один з творців держави Ізраїль. У 1948–1953 і 1955–1963 роках (з перервою в 1961) прем'єр-міністр і міністр оборони Ізраїлю. Під його керівництвом були виграні Війна за незалежність (1948–1949) і Синайська кампанія (1956), відбулося вигнання палестинських арабів на чужину.

Біографія

Народився 16 жовтня 1886 року у Плонську (нині Польща) в сім'ї Шейндали і Авігдора Грін. Його батько був другом Теодора Герцля, основоположника політичного сіонізму. 1906 року як сільськогосподарський робітник Бен-Гуріон відправився до Палестини, де брав участь в створенні єврейської організації самооборони Гашомер (Вартовий). У 1910 був призначений редактором єврейського щотижневого журналу «Гаахдут» («Єдність»). На цю посаду його запросив Іцхак Бен-Цві, який згодом став другим президентом Ізраїлю. Свою першу статтю він підписав Бен-Гуріон (Молодий лев).

1912 року Бен-Гуріон поступив на юридичний факультет Стамбульського університету. 1914 року він приїхав додому на канікули, але не повернувся до Стамбула, оскільки почалася Перша світова війна. 1915 року турки, тодішні господарі Палестини, у той час частини Османської імперії, за звинуваченням в сіоністській діяльності вислали Бен-Гуріона з Палестини. Він поселився в Єгипті, а потім переїхав у США, де одружувався на студентці Полі Манвейс, єврейці з Росії. В США Бен-Гуріон заснував молодіжний рух "ге-Халуц ", а в 1918 році Бен-Гуріон висунув ідею створення добровільних єврейських бригад в британській армії. Він брав участь у формуванні єврейського легіону (як частини канадської армії, оскільки США не були у стані війни з Османською імперією) для завоювання Палестини. Він одним з перших вступив в таку бригаду і служив в ній рядовим. В серпні 1918 року висадився в Єгипті у складі 39-го полку королівських стрільців.

Після війни Бен-Гуріон повернувся до Палестини і став одним з творців підпільної армії Хагана і Гістадрут (Загальній федерації єврейських трудящих). 1921 року Бен-Гуріон вибраний його генеральним секретарем і займав цей пост впродовж 14 років. Під керівництвом Бен-Гуріона Гистадрут перетворився на могутню організацію робітників, що була не тільки об'єднанням професійних спілок, але і концерном сільськогосподарських, промислових, будівельних і торгових підприємств.

1923 року Бен-Гуріон відвідав СРСР під час проведення міжнародної сільськогосподарської виставки в Москві, в якій брав участь і Гистадрут. 1930 року створена робітнича партія МАПАЙ, і Бен-Гуріон став одним з її провідників. 1935 року Бен-Гуріон обраний головою Єврейського агентства (Сохнут). На цій посаді він залишався до самого утворення держави Ізраїль.

У 1940-і роки Бен-Гуріон став одним з лідерів боротьби за створення єврейської держави. Услід за ухваленням ООН плану розділу Палестини 14 травня 1948, в день закінчення дії британського мандата, на таємних зборах в музеї Тель-Авіва Бен-Гуріон зачитав прокламацію, що оголошувала про створення держави Ізраїль, і став головою Тимчасового уряду.

Партія Бен-Гуріона МАПАЙ (Сіоністсько-соціалістична партія) завоювала вплив в Ізраїлі, і після виборів в березні 1949 року Бен-Гуріон став прем'єр-міністром. 1952 року він зіткнувся з внутрішньою кризою, яка виникла через його рішення прийняти репарації від Німеччини. У грудні 1953 року Бен-Гуріон залишив пост прем'єр-міністра і виїхав у віддалене сільськогосподарське поселення в пустелі Неґев, намагаючись «довести, що для держави немає незамінних людей» і надихнути інших громадян Ізраїлю, щоб вони покидали міста і ставали поселенцями. Після чотирнадцяти місяців його умовили повернутися на пост міністра оборони, а після виборів в листопаді 1955 року він знов очолив уряд.

1957 року ізраїльський фанатик підірвав бомбу в будівлі парламенту, і Бен-Гуріон був важко поранений. У тому самому році він очолив урочистості з нагоди 10-х роковин створення Ізраїлю і доведення до цієї дати чисельності його громадян до одного мільйона. 1959 року під час кризи, що виникла після рішення уряду продати зброю ізраїльського виробництва Західній Німеччині, Бен-Гуріон знов пішов у відставку. Він погодився тимчасово виконувати обов'язки голови уряду до загальних виборів, а після упевненої перемоги МАПАЙ 3 листопада 1959 року сформував новий кабінет.

1961 року подав у відставку у зв'язку зі «справою Лавона», після парламентських виборів (1961) знову очолив уряд. 16 червня 1963 року Бен-Гуріон несподівано пішов у відставку з посад прем'єра і міністра оборони, але залишився депутатом кнесету. 1965 року він вийшов з Мапай і створив партію Рафі. 1971 року, у віці 85 років, Бен-Гуріон пішов у відставку і з кнесету. Він остаточно відійшов від політичного життя і присвятив свій час мемуарам. Помер 1 грудня 1973 року в кібуці Сде-Бокер.

Пам'ять

• Модернізований англійський танк Центуріон, що поступив на озброєння ізраїльської армії під назвою «Шот», отримав у військах неофіційну назву «Бен-Гуріон».

• Ім'ям «Бен-Гуріон» названий головний міжнародний аеропорт Ізраїлю.

• На честь Давида Бен-Гуріона також був перейменований університет, що базується в Беер-Шеві.

• Будинки-музеї Бен-Гуріона існують в Тель-Авіві і кібуці Сде-Бокер.

Цікаві факти

• Бен-Гуріон — один з найменших керівників держав у світі, його зріст дорівнював 150 см.