ua

Джек Паланс

Добавить новую картинку!
Дата народження:
18.02.1919
Дата смерті:
10.11.2006
Дівоче прізвище персони:
Володимир Палагнюк
Додаткові імена:
Jack Palance, Джек Пэланс, Уолтер Джек Пэланс, Владимир Иванович Палагнюк, Volodymyr Palahniuk, Wolodymyr Iwanowitsch Palagnjuk, Wołodymyr Pałahniuk
Категорії:
Aктор
Громадянство:
 українець
Кладовище:
Встановіть кладовищі

Джек Паланс (англ. Jack Palance, при народженні — Володимир Палагню́к, * 18 лютого 1919 або 1920, Латімер-Майнз (англ. Lattimer Mines), Гезл Тауншіп, Пенсильванія — † 10 листопада 2006, Монтесіто, Каліфорнія) — американський кіноактор українського походження, лауреат премії «Оскар» («найкращий актор другого плану», фільм «Міські піжони», 1991; номінація «найкращий актор другого плану», фільми «Раптовий страх», 1952).

Здобув визнання як актор жанру вестернів, проте нагороду Академії Кіномистецтва США «Оскар» отримав 1992 року за комічну роль в фільмі «Міські Піжони» (англ. City Slickers). Був також лауреатом кінопремій «Золотий глобус» і «Еммі».

Біографія

Народився в родині українських емігрантів Івана Палагнюка та Ганни Грам'як. Батько його був родом із села Іване-Золоте на Тернопільщині, мати зі Львова. Батько майбутнього кіноактора працював шахтарем і помер через рак легенів.

Як і його батько, Володимир якийсь час працював на вугільній шахті — і тонкого за душевним складом та поетичного юнака очікував той же фатум, що й батька. Вирватись з обійм долі допоміг спорт: Володимир виграв внутрішній футбольний чемпіонат університету Північної Кароліни — і успіх закинув талановитого юнака у професійний спорт. Він згодом і спробував здібності у боксі: в кінці 30-х років Володимир починає кар'єру професійного боксера під псевдонімом Джек Браццо — і досягає неабияких успіхів у важкій ваговій категорії. Збереглися відомості про те, що він побив рекорди того часу зі 15 безперервними перемогами, 12 із котрих були здобуті нокаутом до кінця 4-го раунду. Під час одного поєдинку Джек отримав удар в горло, що й призводить до довічної хрипоти голосу.

З початком Другої світової війни він покінчив із боксерською кар'єрою — і поступив до Військово-повітряних сил США, де під час навчального польоту на бомбардувальнику «B-24» його літак загорівся. Врятувавшись на парашуті, Володимир отримав опіки обличчя: пошкодження обличні та хрипкий голос опісля стали йому в пригоді в акторській кар'єрі та надали його героям специфічного суворого вигляду. Після лікування та кількох пластичних операцій Володимир Палагнюк повторно брав участь у воєнних діях, отримував нагороди і демобілізувався в 1944 році з армії.

Скориставшись пільгами для ветеранів війни, Володимир поступає до Стенфордського університету на факультет акторського мистецтва. Під час навчання Джек заробляє на життя на різних дрібних роботах в ресторанах, працюючи охоронцем, фотомоделлю.

Після закінчення університету в 1947 р. працює якийсь час репортером в газеті «The San Francisco Chronicle» та на радіо. Перша акторська робота Джека — на Бродвеї поруч із відомим американським актором Марлоном Брандо у виставі за відомою п'єсою Т.Вільямса «Трамвай „Бажання“» (англ. «A Streetcar Named Desire»). З часом Джек грав одну з відомих ролей — Стенлі Ковальського. Уже ставши актором, Володимир (названий так на честь свого батька) змінив своє ім'я на Волтер Джек Паланс (англ. Walter Jack Palance).

Дебютом на екрані була його роль злочинця в стрічці «Паніка на Вулиці» (англ. «Panic in the Streets», 1950). Більшість його ролей — суворі та жорстокі злочинці, дарма що в приватному житті Джек був м'якою, доброю людиною та захоплювався мистецтвом і поезією. Джек Паланс також певний час працював в Європі, де скористався нагодою виконувати більш приємні та людяні ролі, до яких не звикла американська аудиторія. Роль, яку найкраще зіграв він у європейському кіно — це роль у кінофільмі «Презирство» (фр. «Le Mépris»).

Джек Паланс шкодував, що більшість ролей зіграних ним були негативні персонажі: він висловлювався досить критично про свою роботу в Голлівуді, називаючи більшість своїх фільмів «сміттям», а режисерів — бездарними. Джекові завжди подобалася комедія, і саме за комедійну роль у фільмі «Міські Піжони» (англ. «City Slickers») він отримав «оскара» в 1992 р. Скориставшись в останньому кінофільмі комедійною славою та бравурною і неординарною поведінкою — під час церемонії нагородження, Джек Паланс ще й знімався в кількох телекомедіях.

Палагнюк і Україна

Син емігрантів, Палагнюк брав активну участь в українському еміграційному житті Америки. На фестивалі російських фільмів у Голлівуді Джек Паланс відмовився від звання «народний артист Росії»: «Я — українець, а не росіянин», — заявив він, протестуючи у такий спосіб проти українофобського російського кінофільму «72 метри» (знятого теж українцем за походженням В. Хотиненком).

Мрією його життя, як зізнався актор, гостюючи в Києві, була роль Тараса Бульби (її, як відомо, пощастило зіграти Юлу Бріннеру).

Нагороди

Дві номінації в категорії «актор другого плану» на приз Оскара Джек отримав за ролі в фільмах «Раптовий страх» (1952) і «Шейн» (1953). Свою першу нагороду Оскара в категорії «актор другого плану» Джек Паланс отримав через 40 років після першої номінації, 30 березня 1992 року за роль ковбоя в фільмі «Міські Піжони». Під час процедури нагородження Джек приголомшив аудиторію віджиманням на одній руці і викликав бурхливі оплески присутніх своїми атлетичним здібностями в 72-річному віці. Це стало одним з найпам'ятніших моментів в історії Американської Академії Кіномистецтва.

У квітні 2004 під час тижня «Російських ночей» у Лос-Анджелесі актор Джек Паланс відмовився від звання народного артиста Росії, наголосивши, що він — українець і не має нічого спільного з російським кінематографом. (Програма кінематографічного, театрального й музичного візуального мистецтва була частково профінансована міністерством культури Росії і пройшла під патронатом президента Росії Владіміра Путіна.) Під час церемонії, Джек дещо ніяково сказав, що у нього створилось враження, що ніби-то перебуває на фестивалі за якоюсь помилкою, — втім додавши, що вважає російське кіно цікавим. Незабаром актор залишив залу на знак протесту, заявивши: «Я — українець, а не росіянин, тож даруйте, я просто трохи не у своїй тарілці. Буде краще, якщо я і мої друзі просто звідси підемо».

Поезія та малярство

Крім акторської, інша творчість Джека Паланса була мало відома широкій громадськості аж до часу виходу в світ його збірки віршів «Ліс любові» (англ. «Forest of Love») 1996 року. Збірку поезії супроводжували малюнки виконані автором. Джек Паланс почав малювати ще під час перебування в Римі в кінці 1950-х років і зібрав на своєму маєтку велику колекцію своїх та інших картин (близько 200 експонатів).

Сімейне життя

Джек Паланс був одружений двічі.

Його перша дружина (1949–1966) — Вірджінія Бейкер.

Мав трьох дітей: Голі (1950), Брук (1952) та Коді (1955–1998).

Син Коді знімався разом з батьком, але помер від раку шкіри в 43-річному віці.

Другий раз Джек одружився з Елейн Роджерз в травні 1987 року.

Джерело: wikipedia.org

назва з до зображень мови
Casa Malaparte (also Villa Malaparte)Casa Malaparte (also Villa Malaparte)00.00.1937en, ru

    loading...

        Iм'я зв'язокТип відносинДата народженняДата смертіОпис
        1André S.  LabartheAndré S. LabartheКоллега18.12.193105.03.2018
        2Jacques DemyJacques DemyКоллега05.06.193127.10.1990
        3Джо СпінеллДжо СпінеллКоллега28.10.193613.01.1989
        4Richard HatchRichard HatchКоллега21.05.194507.02.2017
        5Katy JuradoKaty JuradoКоллега16.01.192405.07.2002
        6Franco SilvaFranco SilvaКоллега18.02.192010.11.1995
        7Barbara Bel GeddesBarbara Bel GeddesКоллега31.10.192208.08.2005
        8Michael JeterMichael JeterКоллега26.08.195230.03.2003
        9Брайон ДжеймсБрайон ДжеймсКоллега20.02.194507.08.1999
        10Geoffrey LewisGeoffrey LewisКоллега31.07.193507.04.2015
        11Roxane KernohanRoxane KernohanКоллега20.03.196015.02.1993
        Ключові слова