Джон Стейнбек

Джон Стейнбек (англ. John Steinbeck; * 27 лютого 1902 — † 20 грудня 1968) — відомий і популярний письменник в американській літературі 20 століття. Виграв Пулітцерівську премію за романи «Грона гніву» (англ. Grapes of Wrath), що вийшов 1939 року, та «Про людей та мишей» (Of Mice and Men) — 1937 року. За життя встиг написати 25 книг: 16 романів, 6 нехудожніх книг і кілька збірок оповідань. 1962 року Стейнбек отримав Нобелівську премію з літератури.

Дитинство Стейнбек провів у Салінаській долині в Каліфорнії, регіоном культурно різноманітним та багатим мігрантською та іммігрантською історією, що й вплинуло на його творчість, надавши творам регіональної своєрідності. Переїхав до Нью-Йорку та невдовзі, повернувшись у Каліфорнію, розпочав свою літературну кар'єру. Більшість ранніх творів молодого автора в основі мають сюжети й мотиви, пов'язані з його раннім життям — винятком становить його перший роман «Чаша золота» (Cup of Gold), який розповідає про пірата Генрі Морґана, пригоди котрого вразили дитячу уяву Стейнбека.

В основу голлівудських фільмів лягли 17 його творів (деякі з них знімалися неодноразово), включно з «Cannery Row» (1945), «The Pearl» (1947), та «East of Eden» (1952) — завдяки успіху яких Стейнбек завоював собі славу голлівудського письменника.

У 1947 році Джон Стейнбек відвідав Україну. Про свої враження він написав у своєму «Russian Journal», виданому з фотографіями. Про Україну 11 серпня 1947 року з Києва він писав так: «Ми знаходимося тут уже тиждень і лишатимемося тут до наступної п'ятниці. Чудова країна і чудове місто, але воно було так жорстоко, дико зруйноване німцями. Відбудова йде всюди, однак великі труднощі через відсутність механізмів та машин. Мій записник швидко заповнюється, а Кейпа багато фотографує, більшість знімків, на мою думку, прекрасні. Ми збираємо відмінний матеріал, але боюся, що газетам Херета він не сподобається. Ці українці — прекрасні приязні люди, з чудовим почуттям гумору. Я ретельно записую довгі розмови з селянами й робітниками, щоби не забути. Нам просто пощастило, що ми змогли сюди приїхати. Ми так багато побачили».