Енн Бенкрофт

Енн Бенкрофт (англ. Anne Bancroft, *17 вересня 1931 — †6 червня 2005) — американська актриса, яка пов'язана з методикою акторської школи Лі Страсберга, де вона навчалась та вирізнялась універсальністю акторської гри. Енн Бенкрофт лауреат премій «Оскар», двох премій «Золотий глобус», двох премій «Тоні» та двох «Еммі».

Ранні роки

Енн Бенкрофт, уроджена Анна Марія Луїза Італьяно, народилась в Бронксі, Нью-Йорк, в родині італійський емігрантів: телефонного оператора Майкла Італьяно (1906–2001) та швачки Мілдред ДіНаполі (1908–2010). Енн спершу отримала католицьке виховання та закінчила середню школу в Бронксі в 1948 році, а потім навчалась в Американській академії драматичного мистецтва та в Акторській студії Лі Страсберга в Нью-Йорку.

Кар'єра

Початок акторської кар'єри Енн Бенкрофт в Голлівуді не був блискучим: вона покинула Голлівуд через погану якість ролей і повернувся в Нью-Йорк. У 1952 році акторка підписала контракт з компанією «20th Century Fox''» і стала зніматися на телебаченні під псевдонімом Анна Марно. Та для кіно такий псевдонім був дуже специфічним і кіностудія запропонувала Енн на вибір кілька псевдонімів і вона вибрала Бенкрофт, що здалося дівчині благородним.

Її дебютним фільмом став кінофільм «Не треба стукати». Після кількох ролей у фільмах категорії «В» молода актриса в 1958 році йде на Бродвей і отримує свою першу премію Тоні за виставу «Двоє на гойдалці», де зіграла разом з Генрі Фондою. За цим послідували сценічна і кіноверсія «Створи чудо», і «Оскар» за кращу жіночу роль. У 1962 році вона успішно виступила на Бродвеї в постановці «Матінка Кураж та її діти» за п'єсою Бертольта Брехта.

У 1961 році на репетиції варієте-шоу Перрі Комо, Бенкрофт познайомилася з режисером і продюсером Мелом Бруксом, за якого через три роки вийшла заміж. У 1972 році у них народився син Максиміліан, що став письменником і сценаристом.

Другу номінацію премії Американської кіноакадемії Енн Бенкрофт отримує в 1965 році; згодом актриса ще чотири рази номінувалася на престижну нагороду американської Академії кіномистецтва. У 1967 році Енн Бенкрофт зіграла одну з найвідоміших своїх ролей в кіно — місіс Робінсон в драмі Майка Ніколса «Випускник». Це був фільм, що став ключовим для 60-х років, свою першу велику роль тут зіграв молодий Дастін Хоффман. Енн грає роль подруги матері наївного випускника коледжу, яка методично домагається любові ровесника власної дочки. Про цю роль Енн сама в декількох інтерв'ю говорила, що роль затьмарила всі її інші роботи і принесла актрисі премію «Золотий глобус», а також номінації на «Оскар» і «BAFTA». Проте, характерним образом акторки стає роль «літньої жінки», хоча Бенкрофт була всього на шість років старшою за Дастіна Хоффмана.

У 1980 році Енн Бенкрофт дебютувала як режисер і сценарист у фільмі «Товстун» з Будинком Делуізом у головній ролі. У 1981 році актрису затвердили на роль Джоан Кроуфорд у фільмі «Мамочко, дорога», але після кількох годин зйомок акторка відмовилась від зйомок і була замінена акторкою Фей Данауей. Бенкрофт також відмовилася від ролі Аврори Грінвей у фільмі «Мова ніжності» (1983), який у результаті отримав п'ять премій «Оскар», причиною стала гра в кінокартині «Бути чи не бути», де продюсером був її чоловік.

Мел Брукс також був одним з творців фільмів «Людина-слон» (1980) і «Черінг Кросс Роуд, 84» (1986), де одну з головних ролей зіграла Енн Бенкрофт, а крім цього виступив режисером комедійних фільмів «Німе кіно» (1976) і «Дракула, мертвий і задоволений цим» (1995), в яких його дружина виконала невеликі ролі. У той же час актриса періодично з'являлася на телебаченні, де за телефільм «Енні: Жінка в житті людини» в 1999 році удостоїлася премії «Еммі», ставши при цьому однією з небагатьох актрис, які отримали провідні нагороди за ролі в кіно («Оскар» і «Золотий глобус»), театрі («Тоні») і телебаченні («Еммі»).

Смерть

Енн Бенкрофт померла 6 червня 2005 від раку матки в одному з госпіталів Нью-Йорку у віці 73 років. Її смерть стала несподіванкою навіть для багатьох її друзів, так як вони і не підозрювали, що актриса була смертельно хвора. Актрису поховали на кладовищі в селі Валгалла в штаті Нью-Йорк поруч з батьком. За свій внесок в кіномистецтво Енн Бенкрофт удостоєна зірки на Голлівудській алеї слави.