Галеаццо Чано

Джан Галеа́ццо Ча́но, 2-й граф Кортела́ццо і Букка́рі (італ. Gian Galeazzo Ciano, conte di Cortellazzo e Buccari; 18 березня 1903, Ліворно — 11 січня 1944, околиця Верони) — італійський політик, дипломат і журналіст. Зять Беніто Муссоліні, 24 квітня 1930 року він одружився на його доньці Едді.

Біографія

Син видного полководця і ветерана Першої світової війни Костанцо Чано. У юному віці він приєднався до фашистського руху, брав участь у марші на Рим 1922 року. У 1925—1930 роках працював на дипломатичній службі, зокрема, у Ріо-де-Жанейро, Пекіні і Шанхаї (генеральний консул). Після повернення до Італії був, зокрема, міністром пропаганди у 1935—1936 роках; 1936 року зайняв посаду міністра закордонних справ і члена Великої фашистської ради.

У міру зближення Муссоліні з нацистською Німеччиною Чано все більше розчаровувався в його політиці. З 1943 року вів активну діяльність по виходу Італії з війни, у результаті чого втратив посаду міністра закордонних справ і був призначений послом у Ватикані. 24 липня 1943 на Великому фашистському раді підтримав резолюцію про відсторонення Муссоліні з посади.

Новий уряд маршала П'єтро Бадольо відмовилося від послуг Чано, і останній разом з родиною втік до Німеччини. Це було серйозною помилкою, оскільки німці не забули про його діяльність щодо розриву союзу з Німеччиною. Чано був схоплений і виданий владі Італійської соціальної республіки. Під тиском Гітлера і при повній байдужості Муссоліні був засуджений до смертної кари і розстріляний бійцями Чорних бригад.

Незважаючи на зусилля його дружини, був засуджений до смертної кари за державну зраду і страчений стрілецькому полігоні.

Автор знаменитих щоденників, у яких досить докладно описані провідні політичні фігури фашистської Італії та нацистської Німеччини.