Ганс Ерні

Ганс Ерні (нім. Hans Erni; 21 лютого 1909, Люцерн, Швейцарія — 21 березня 2015) — живописець та графік з Швейцарії. Уславився стінописами та кольоровими літографіями, картонами для гобеленів, керамічними творами.

Походження

Народився в місті Люцерн в родині машиніста пароплавів. Початкову освіту отримав в школі і готувався стати землеміром. Але відкинув попередній намір заради креслень на будівельному підприємстві.

Художне навчання

1927–1928 рр. навчався в училищі декоративно-ужиткових мистецтв міста Люцерн. У 1928-29 рр. жив у Парижі. Почав навчатися в академії Жульєна, та покинув її. Розбурханий Париж того часу вважали «столицею мистецтв». Це було місто народження так званої «паризької школи» , куди віднесли художників-представників різних країн, від Японії до Польщі, що працювали на той час в столиці Франції.

Ерні покинув Париж та виїхав до Берліна, де навчався в Державному училищі вільних та ужиткових мистецтв. Німеччина стояла на порозі нацизму і він покидає Берлін, де стикнувся з незрозумілими йому політичними проблемами, далекими від мистецтв.

Ерні повернувся в Люцерн і часто приїздив у Париж, де втягнувся у вир мистецького життя. Вивчав твори старих майстрів і вчився на роботах і знахідках майстрів йому сучасних, таких не схожих на роботи попередників 16-18 століть.

Перші твори, перші виставки

Зафіксована участь Ерні в виставках з 1933 року. Великий вплив на майстра з Швейцарії мали і творчість Пікассо , Жоржа Брака, витвори абстракціоністів, пізніше сюрреалістів. Мало свої наслідки і захоплення Гансом — технічних креслень, машинами та механізмами взагалі. Ерні теж пробував розкладати форми як Пікассо чи включати в свої твори технічні схеми, геометричні фігури тощо. То був час експериментів і пошуків свого стилю ( «Технічна функція» ,1936, «Емансипація», 1938 ). Експерименти з формами та фарбами взагалі стануть притаманними творчому шляху майстра на все життя.

До цього періоду належать і спроби стінописів («Художник-творець», 1933, стінопис в спортивному клубі м. Люцерн) .

Впливи сюрреалізму

В сюрреалізмі взагалі важко віднайти оптимістичні твори. Адже це переклад снів людини і над'уяви, надреальності на картину чи в графіку. Відомо, що сни людини переважно сумні чи тривожні.

Звичайно, на молодого Ерні мали свій вплив твори Сальватора Далі та Іва Тангі. Але Ерні і в сюрреалістичних творах не відмовляється від значущих і навіть філософських тем («П'ятикутник» 1939, «Аркуш із щоденника урбаніста », 1941 ). В «Аркуші урбаніста» він пише свій автопортрет як анатомічний малюнок і поряд подає рослину з ботанічною точністю.

Друга світова війна

Ерні був на війні водієм та художником камуфляжу. Але не покидає творчості. Розчарованість у людському суспільстві привела його до пейзажів. Він малює суворі, величні Альпи, але без людей і слідів їх перебування тут. Переважали пустельність і тривожність.

До цього періоду відносяться плакати Ерні, ілюстрації до книжок. 1945  р. він отримав замовлення на стінопис Павільйону машин Базельської промислової виставки (темпера на стіні). Велику площу в роспису займала схема турбіни. Поряд лави людей, мати з немовлям, і все це — в протидію машині, в протидію машинізації, дегуманізації реального життя, такого помітного в реальності 20 століття.

Серед книжкових ілюстрацій слід відзначити твори до збірки Гульельмо Каневашині «Людська праця впродовж століть»(1943).

Людська праця впродовж століть

Перемога над фашизмом у 2 світовій війні відродила віру в людину у багатьох. Здавалось, що з війнами взагалі було покінчено. Оптимізм захопив і Ганса Ерні.

Тема праці людини, праці впродовж століть так захопила майстра, що стане головною в творах майстра на сто років його життя. Праця впродовж століть — це тема як уславленої фрески Ерні «Стіна віри в людину »(7 на 27 м , 1954, музей етнографії в м. Невшатель), так і літографій останніх десятиліть життя.

Декоративно-ужиткові твори

Двадцяте століття — окрім експериментів в мистецтві — звернулося до призабутих технік та призабутих витворів мистецтва. У Франції відродили створення гобеленів. Майстер Жан Люрса (1892–1966) відновив виробництво гобеленів і дав перші зразки картонів для них. Поява гобеленів на виставках стала сенсацією, твори Жана Люрса стали взірцями (гобелен «Свобода», 1948 з віршем Поля Елюара, гобелен «Рекрут ста селищ» та інші).

Свої картони до гобеленів створив і Ганс Ерні. Він розширив тематику гобеленів і додав як нові теми, так і нові засоби виразності образів. Картон «Мотузка Аріадни (Лабіринт Мінотавра)» на сюжет давньогрецького міфу, стала досягненням Ерні в цій сфері мистецтва. Свої спроби мав майстер і в виробництві художньої кераміки, в медальєрному мистецтві.

Кольорова літографія

Ганс Ерні — відомий у світі майстер кольорової літографії. Ним була створено декілька графічних циклів, об'єднаних темами «людина і творчість», «людина і тварини», «людська любов», «краса жінки», «молодість», «тварини».

Техніку кольорової літографії Ганс Ерні використовував і для ілюстрації книжок («Малювальник», обкладинка до монографії Чарльза Рознера «Графічні твори Ганса Ерні», 1957).

Не полишав експериментів Ерні і в техніці чорно-білої літографії. Його аркуш на давьногрецьку тему « Вакх на винограднику» (біла фарба на чорному тлі, 1955) став всесвітньо відомим твором. Митець грав з перевертанням технології — малюнок був створений білою фарбою на чорному папері, тоді як в традиційній гравюрі чи офорті — малюнок, зображення створюють чорні або темні линії на білому тлі.

Митець-довгожитель і родина

Ганс Ерні походить з родини довгожителів. В батьківській родині було 7 дітей (3 брати і 4 сестер). Старша сестра Ерні в січні 2009 року встигла відсвяткувати свої 102 роки. В лютому 2009 року Ганс Ерні відсвяткував свої сто років.

Ганс був одружений двічі. Перша дружина померла у 1948 р. Від першого шлюбу є дочка Сімоне Ерні. Через рік у 1949 р. Ганс узяв шлюб з секретаркою Дорис Кесслер. Подружжя мало двійку доньок і сина. Одна з доньок померла в семирічному віці від лейкемії.

Двадцятирічне ігнорування майстра

Ганс Ерні не належав до комуністичної партії чи до партії лівого спрямування, але його прихильність була саме до них. Так, фреска «Все тече, все змінюється», що мала декілька портретних образів минулого, куди художник включив і портрет Карла Маркса, як своєрідний орієнтир. Саме Ганс Ерні створив плакат на честь культурних зв'язків Швейцарії та СРСР, слід визнати — досить слабких.

Художник позбувся прихильності до лівих ідей після введення радянських військ в Угорщину і придушення там антирадянського повстання у 1956 році. Але художнику не забули прихильності до комуністів і існувала політична заборона на популяризацію його творів в західних державах. Вона існувала й у нейтральній Швейцарії, за підрахунками, майже двадцять (20) років навіть за підрахунками західних аналітиків. Твори Ганса Ерні (на відміну від закордонних музейних установ) довго не купували державні музеї на його батьківщині.

Музей Ганса Ерні

Ситуація замовчування митця змінилася поволі через міжнародне визнання Ганса Ерні. Лише в вересні 1979 р. Музей транспорту в місті Люцерн 1979 року виділив експозиційні площі, де був створений Музей Ганса Ерні[2]. В заклад передали:

• авторську кераміку
• графічні твори в різних техніках (друк, малюнок)
• медальєрне мистецтво Ерні
• картони для гобеленів тощо.

Художник-монументаліст створив в музеї черговий стінопис на тему латинського вислову Panta Rhei («Все тече, все змінюється»), площа якого — 30 м². В творчому доробку майстра також —

• декілька стінописів
• ескізи поштових марок («250 років Князівству Ліхтенштейн» 1969 р., " Саппоро 1972 (зимові Олімпийскі ігри ", «Літні Олімпійскі ігри 1972 Мюнхен»)
• поштові штемпелі для ООН та Швейцарії з портретами діячів мистецтва чи наук, серед яких Альберт Ейнштейн, Пауль Клеє, Томас Манн, Герман Гессе, Ле Корбюзьє, Райнер Марія Рільке та ін.
• картони для гобеленів
• ілюстрації до книжок
• графіка в різноманітних її техніках тощо.

Джерела

• Сборник «Современное изобразительное искусство капиталистических стран», М, «Сов.художник» ,1961 ,глава — Ханс Эрни (рос).
• Konrad Farner: Hans Erni: Weg und Zielsetzung des Künstlers. Arbeiten aus den Jahren 1931 bis 1942. Amstutz, Herdeg & Co. 1943, Zürich 1943
• Konrad Farner: Hans Erni. Ein Maler unserer Zeit. Mundus (Erbe und Gegenwart 48), Basel 1945
• Walter Rüegg: Hans Erni. I. Das malerische Werk. Hrsg. von Ernst Scheidegger. Edition Erpf, Bern 1979
• John Matheson: Hans Erni. Das zeichnerische Werk und öffentliche Arbeiten. Ex Libris, Zürich 1983
• Hans Erni. Werkverzeichnis der Lithographien. ABC, Zürich 1993
• Jean-Charles Giroud: Hans Erni. Die Plakate 1929–1992. Benteli, Bern 1993
• Andres Furger: Ateliergespräche mit Hans Erni. Neue Zürcher Zeitung, Zürich 1998
• Karl Bühlmann, Marco Obrist: Hans Erni. Dialog. Arbeiten im öffentlichen Raum. Benteli, Bern 2002
• Karl Bühlmann: Zeitzeuge Hans Erni. Dokumente einer Biografie von 1909 bis 2009. Neue Zürcher Zeitung, Zürich 2009