Гектор Бабенко

Гектор Бабенко (порт. Héctor Eduardo Babenco; *7 лютого 1946, Мар-дель-Плата (Буенос-Айрес, Аргентина)) — 13 липня 2016 у Сан-Паулу, Бразилія бразильсько-аргентинський кінорежисер, сценарист, продюсер й актор українського походження. Номінувався на «Оскара» і «Золоту пальмову гілку» за фільм «Поцілунок жінки-павука». Також номінувався на Золоту пальмову гілку за «Карандіру» (2003) і «Нерозумне серце» (1996).

Народився в Аргентині, працював в Аргентині, Бразилії та США. Його батько — український емігрант, мати з польських євреїв.

Режисер фільму «Поцілунок жінки-павука» (1985), в якому «Оскар» за найкращу чоловічу роль одержав Вільям Херт.

З юних літ майбутній кіномитець зацікавився філософією екзистенціалістів і вирішив по-справжньому пізнати світ. Сім років він мандрував Африкою, Північною Америкою, а з 1964 по 1968 роки жив у Європі. По дорозі юнак освоював різні фахи різнороба та знімався в кіномасовках (в Італії та Іспанії).

З 1969 живе в Бразилії в Сан-Паулу. Першу стрічку зняв 1975 року — «Король ночі». Успіх прийшов до молодого митця з другим фільмом «Лючіо Флавіо», який вважається одним із найвищих досягнень (4-й з найвідоміших) бразильського кіно (його переглянули 5.4 мільйона глядачів).

1981 року Гектор Бабенко зняв фільм «Пішот: закон найслабшого», присвячений проблемі покинутих батьками дітей. Гра юного 10-літнього актора Фернандо Рамоса принесла режисеру міжнародне визнання, а фільму кілька престижних нагород (Фернандо трагічно загинув через декілька років після зйомок стрічки). Зокрема, фільм був визнаний Лос-Анжелеською та Нью-Йоркською асоціаціями критиків найкращим іноземним кінофільмом США. А журнал «Американський фільм» у 80-ті роки визнав «Пішота» найвидатнішим фільмом десятиліття.

1984 рік — найзірковіший у біографії Е. Бабенка. У США режисер зняв фільм «Поцілунок жінки-павука», де головні ролі зіграли видатні актори Вільям Херт та Джулія Рауль. Стрічка — екранізація роману аргентинського письменника Мануела Пуйга. Крім того, що актор головної ролі В. Херт був удостоєний Оскара, фільм був висунутий ще на 4 номінації Американської Кіноакадемії.

1996 року режисер переніс складну операцію з приводу раку лімфосистеми[4], але вже через два роки — 1998-го, представив на суд глядачів нову роботу — фільм «Нерозумне серце».

Фільмографія

• 1973 — O Fabuloso Fittipaldi
• 1975 — Король ночі / O rei da noite
• 1977 — Лючіо Флавіо / Lúcio Flávio, o passageiro da agonia
• 1981 — Пішот: закон найслабшого / Pixote — A lei do mais fraco
• 1984 — Земля кругла, як апельсин / A Terra é Redonda Como uma Laranja
• 1985 — Поцілунок жінки-павука / Kiss of the Spider Woman (лише режисер)
• 1987 — Будяк / Ironweed (лише режисер)
• 1991 — Гра на полях Господніх / Brincando nos campos do Senhor (лише режисер)
• 1996 — Нерозумне серце / Corazón iluminado
• 2002 — Карандіру / Carandiru
• 2007 — Минуле / El Pasado

• 1999 — Проект Венеція / The Venice Project
• 2000 — Доки не настане ніч / Before Night Falls