Гелен Гейс

Гелен Гейс (англ. Helen Hayes; *10 жовтня 1900, Вашингтон — †17 березня 1993, Найак, Нью-Йорк) — американська акторка, яка разом зі своєю подругою Кетрін Корнел, носила звання «Перша леді американського театру». Володіє рекордом тривалості строку між присудженням премії «Оскар» — 38 років.

Біографія

Гелен Гейс Браун (англ. Helen Hayes Brown) народилася в Вашингтоні. Її бабуся і дідусь по материнській лінії були іммігрантами з Ірландії та Англії.

Гейс почала акторську кар'єру в ранньому віці. У 1909 вона вперше з'явилася на Бродвеї, а через рік дебютувала на великому екрані в одному з німих фільмів. Голлівудська кар'єра Гейс почалася трохи пізніше, після того, як її чоловік, драматург Чарльз Макартур, підписав з однією з кіностудій контракт.

Першим звуковим фільмом за участю актриси стала стрічка «Гріх Мадлон Клоді», за який вона отримала премію «Оскар» в номінації найкраща актриса. Далі були ролі у фільмах «Прощавай, зброє» (1932), «Біла черниця» (1933) і «Інша мова» (1933). У 1935 актриса покинула Голлівуд, зосередивши всі свої сили на кар'єрі в театрі. У наступні десятиліття вона залишалася однією з найбільш затребуваних актрис Нью-Йорка.

У 1953 Гейс стала першим лауреатом «Премії Сари Сайддонс» за її роботу в театрах Чикаго. У той же час відбулося її повернення до Голлівуду з ролі в драмі Лео Маккері «Мій син Джон». Її наступною успішної роллю в кіно стала вдова імператриця Марія Федорівна в успішній мелодрамі «Анастасія» (1956) з Інгрід Бергман у головній ролі. У 1971 актриса отримала свого другого «Оскара» за роль пасажирки Ади Куонсетт у фільмі-катастрофі «Аеропорт».

Багато років Гейс боролася з астмою, яка стала причиною кількох госпіталізацій актриси, і через яку в 1971 вона була змушена завершити свою акторську кар'єру, яка тривала 60 років. У 1983 один з нью-йоркських театрів на Західній 45-й вулиці став іменуватися на честь актриси театром Гелен Гейс. Актриса написала три збірки мемуарів: «Подарунок радості», «В тіні» і «Моє життя в трьох діях».

У середині 1980-х Гейс втілила образ міс Марпл в двох телепостановках CBS — «Міс Марпл в Вест-Індії» (1983) і «Вбивство з дзеркалами» (1984), роль в якій стала останньою в її акторській кар'єрі. У 1990 актриса була удостоєна Президентської медалі Свободи з рук Рональда Рейгана. Гейс померла в День Св. Патріка, 17 березня 1993 в віці 92 років. За свій внесок в кінематограф вона була удостоєна зірки на Голлівудській алеї слави.

Вибрана фільмографія

• 1931 — Ерроусміт / Arrowsmith
• 1931 — Гріх Мадлон Клоді / The Sin of Madelon Claudet
• 1932 — Прощавай, зброє! / A Farewell to Arms — Кетрін Барклі
• 1933 — Біла черниця / The White Sister
• 1934 — Що знає кожна жінка / What Every Woman Knows
• 1943 — Сестра його дворецького / Stage Door Canteen
• 1956 — Анастасія / Anastasia — вдова імператриця Марія Федорівна
• 1959 — Третя людина на горі / Third Man on the Mountain
• 1970 — Аеропорт / Airport
• 1974 — Герби знову на ходу / Herbie Rides Again
• 1975 — Зниклий динозавр / One of Our Dinosaurs Is Missing — Хетті
• 1977 — Свічка в черевику (Садиба Кенделшу) / Candleshoe
• 1983 — Карибська таємниця / A Caribbean Mystery — міс Марпл

Нагороди

«Оскар»

• 1932 — «Найкраща жіноча роль» («Гріх Мадлон Клоді»)
• 1971 — «Найкраща жіноча роль другого плану» («Аеропорт»)

Фільмографія

• 1931 — Ерровсміт
• 1931 — Гріх Мадлон Клоде («Оскар» за найкращу жіночу роль)
• 1932 — Прощавай, зброє
• 1970 — Аеропорт («Оскар» за найкращу жіночу роль другого плану)