Густав Антон фон Вітерсхейм

Густав Антон фон Вітерсхейм (нім. Gustav Anton von Wietersheim; 11 лютого 1884 — 25 квітня 1974) — німецький воєначальник часів Третього Рейху, генерал піхоти Вермахту (01.02.1938).

Народився у 1884 році в місті Бреслау в сім'ї військовика. Отримав військову освіту.

У 1902 році прийнятий на військову службу прапорщиком, з 1903 року — лейтенант 4-го гвардійського гренадерського полку. Учасник Першої світової війни, з 1917 року — офіцер Генштабу.

Після підписання Версальського договору 1919 року залишений у Рейхсвері. З лютого 1929 року — командир батальйону 17-го піхотного полку. У 1932 році призначений начальником штабу 3-ї кавалерійської дивізії, а наступного року — начальник штабу 3-ї піхотної дивізії. У 1934 році переведений до військового міністерства.

Після перетворення у 1935 році Рейхсверу у Вермахт проходив службу у Генеральному штабі. З квітня 1936 року — генерал-лейтенант. У жовтні того ж року призначений командиром одного з кращих у німецьких збройних силах військового з'єднання — 29-ї моторизованої дивізії.

1 лютого 1938 року отримав військове звання генерал піхоти, а з 1 квітня того ж року прийняв під своє командування новостворений XIV моторизований армійський корпус у Магдебурзі.

Учасник Другої світової війни. Під час проведення Польської кампанії командував німецькими військами у битві при Кок 2-6 жовтня 1939 року. Згодом брав участь у Французькій та Балканській кампаніях.

Під час німецько-радянської війни XIV моторизований корпус входив до складу 1-ї танкової групи Е. Клейста, що діяла на території України. Брав участь в оточенні радянських військ поблизу Умані влітку 1941 року, взимку 1941–1942 років займав оборону по річці Міус. У червні 1942 року корпус перейменований у XIV танковий корпус, а у серпні того ж року націлений на Сталінград. У середині вересня 1942 року через пропозицію А. Гітлеру відмовитись від наступу на Сталінград був усунутий від командування корпусом і відправлений у відставку.

Навесні 1945 року добровільно записався рядовим до Фольксштурму. На Нюрнберзькому процесі виступав у якості свідка.

Нагороди

• Залізний хрест (1914) 1-го та 2-го ступенів;
• Лицарський хрест королівського ордену дому Гогенцоллернів з мечами;
• Військовий орден «За заслуги» (Баварія) IV ступеня з мечами;
• Хрест «За військові заслуги» (Брауншвейг) ІІ класу;
• Орден Залізної корони 3-го ступеня;
• Хрест «За військові заслуги» (Австро-Угорщина) ІІІ класу;
• Медаль «За вислугу років у Вермахті» IV-I класу;
• Застібки до Залізних хрестів 1-го і 2-го ступенів;
• Лицарський хрест Залізного хреста (20.04.1941).