Іван Крамськой

Крамсько́й Іва́н Микола́йович (рос. Крамской Иван Николаевич, * 27 травня (8 червня) 1837, Нова Сотня, Російська імперія — † 24 березня (5 квітня) 1887, Санкт-Петербург, Російська імперія) — російський художник-портретист, теоретик образотворчого мистецтва, творець Артілі художників (1865 рік), один з організаторів та керівник Товариства пересувник виставок (1870 рік), академік живопису.

Ранні роки

Іван Крамськой народився в козацькій слободі Нова Сотня, яка знаходилася тоді на околицях міста Острогозька Воронезької губернії (Східна Слобожанщина). Саме прізвище художника свідчить про те, що колись його предки займалися якоюсь торгівлею («крамарювали»). Дитинство майбутнього художника промайнуло на українській Східній Слобожанщині, і жила родина Крамських в звичайній хатці-мазанці з очеретяним дахом на типовій українській вуличці неподалік від річки Тихої Сосни. Дідусь і батько Івана були писарями в Острогозькій міській управі, а він сам навчався наукам в місцевому повітовому училищі. Але в віці 12 років Іван залишився без батька, який помер, і аби заробляти гроші для родини та продовжувати навчання, хлопчику довелося самому стати писарчуком в Острогозькій думі. Вже з малих літ він оволодів самоуком мистецтвом малювання, і за допомогою одного місцевого аматора, навчився малювати акварельними фарбами. Півроку він займається в майстерні острогозького іконописця. 1853-го року до Острогозька приїхав мандрівний харківський фотограф Яків Данилевський, який заробляв на життя виробництвом фотографій, пересуваючись для цього з міста до міста. Фотографічні карточки того часу були не дуже доброї якості, і фотографічні портрети вельми часто доводилося підробляти олівцем, тож Данилевський бере до себе 16-річного Крамського ретушером. Три роки Крамськой з Данилевським мандрують різними містами Росії та України, а 1856-го року Іван потрапляє до Петербургу. Тут талановитого юнака помічають, і наступного року він стає студентом Імператорської Академії мистецтв.

Подальше життя й творчість

За свої студентські роботи Іван Крамськой одержує малу золоту медаль Академії, але бунтівний, незалежний характер не дає Крамському миритися з офіціозною рутиною академічного мистецтва, яке пропагувало в суспільстві імперські цінності, і зовсім не звертало уваги на насущні інтереси того самого суспільства. В 1863-му році Крамськой очолює так званий «бунт чотирнадцятьох», коли 14 випускників Академії відмовилися писати дипломну роботу на задану тему «Бенкет у Валгаллі», за право отримання великої золотої медалі та пенсіонерської поїздки до Італії. Молоді художники на чолі з Крамським вимагали права вільного вибору тем. Консервативно налаштоване керівництво Академії  відмовило їм у цьому. Тоді вони покинули стіни Академії, що було розцінено як бунт. В 1865 році Крамськой організує Артіль художників. Метою організації, згідно з її Статутом, було об'єднання творчих зусиль для забезпечення свого матеріального становища та надання можливості реалізовувати свої твори публіці на комерційних засадах.

На прохання професора Маркова Крамськой 1865 році приїздив для розпису купола у храмі Христа Спасителя у Москві. Ця робота тривала 4 роки. З 16000 рублів, отриманих для працю в храмі, Іван Миколайович собі взяв 4 тисячі, а решту розділив поміж товаришами.

Але незабаром стали очевидні коливання в Артілі. Художники почали «вставати на ноги» і вимагати незалежності. Тому І.Крамськой першим вийшов з артелі. 2 листопада 1870 він вступив до Товариства пересувних виставок, став одним з його організаторів та керівників.

На першій пересувній виставці Крамськой представив картину «Русалки. Травнева ніч» (1871 рік), яку він намалював під впливом твору М. В. Гоголя. Але картина вийшла дещо слабкою. Але вже чергова картина — «Христос у пустелі» стала подією другої пересувної виставки у 1872 році. Продовженням ідеї цієї картини стало полотно «Регіт» (1877 рік).

І.Крамськой пише все більше портретів по замовам, стає визнаним майстром цього жанру. Для П.Третьякова та його галереї І.Крамськой створив значну кількість портретів діячів культури Російської імперії, мистецтва та науки. Всього у художньому доробку Івана Миколайовича більш ніж 430 портретів сучасників.

Вибрані роботи

• «Автопортрет», овал, 1867 р.
• Портрет Тараса Шевченка, 1871 р.
• «Русалки. Травнева ніч». 1871 р.
• «Христос у пустелі». 1872 р.
• Портрет письменника Л. М. Толстого. 1873 р.
• «Софья Миколаївна Крамська»
• Портрет письменника І. А.  Гончарова
• Портрет П.. М.. Третьякова 1876 р.
• «Некрасов у період „Останніх пісень“». 1877 р.
• Портрет М.Салтикова-Щедрина. 1879 р.
• Портрет Міни Міїсеєва
• Портрет В.Верещагіна. 1883 р.
• «Незнайома». 1883 р.
• «Невтішне горе». 1884 р.

Родина

Дружина — Софья Миколаївна

Діти: донька, чотири сина (двоє з них померли у раньому віці)

Звання та нагороди

• Срібна медаль за картину «Смертельно поранений Ленський» (1860 рік)
• Золоті медалі за картини «Похід Олега на Царьград» та «Мойсей добуває воду зі скелі» (1861 рік)