Ян Длу́гош

Ян Длу́гош гербу Венява (пол. Jan Długosz; 1 грудня 1415, Нова Бжезниця — 19 травня 1480, Краків) — польський історик і дипломат, значний католицький ієрарх, автор «Історії Польщі» в 12 томах.

Ян Длугош народився у селі Нова Бжезніца Пажещанського повіту. Початкову освіту здобував в парафіяльній школі в Новому Місті Корчин (тепер село Nowy Korczyn в Свентокшиському воєводстві). Далі навчався у Краківському університеті (1428–1431), але жодних іспитів він тут не здавав, оскільки його не приваблювала «філософія», тобто тогочасна схоластика; краще джерело мудрості він бачив в вивченні історії, як власної країни, так цілого світу.

Свій задум зміг втілити на практиці при дворі одного з найвідоміших тогочасних державних діячів Краківського кардинала Збіґнєва Олесницького (з 1431 р. працював нотаріусом, тобто писарем). З 1436 — краківський канонік; в 1439–1455 був секретарем кардинала Збігнева Олесницького. В канцелярії Краківської архидієцезії він проявив свої великі адміністративні здібності, добре управляв її маєтностями, готував інвентарі і нагромаджував акти, які пізніше використав в Liber Beriejiciorum, оберігав кардинала від матеріальних зазіхань його родичів.

На службі у кардинала він здійснив свої перші кроки у діпломатичній сфері. 1 жовтня 1449 року він привіз Олесницькому з Риму довгоочікуваний кардинальський капелюх. В кінці серпня — на початку вересня 1451 року в Самборі як делегат кардинала і панів малопольських він гостро виступив проти короля в справі приєднання Волині до Корони.

Король Польщі Казимир IV посилав Яна Длугоша в дипломатичні місії до Папського та Імперського дворів; Длугош був залучений до переговорів короля з Тевтонськими лицарями протягом Війни Тринадцяти Років (1454–1466) та численних мирних переговорів.

У 1450 році був посланий королевою-матір'ю Софією Гольшанською та королем Казимиром IV на мирні переговори між регентом Королівства Угорщини Яношем Гуняді і Яном Іскрою, де за шість днів переконав їх підписати перемир'я.

В 1461 польська делегація, до якої входив Ян Длугош, зустрілась з емісарами чеського короля Їржі з Подебрад в Битомі. Після шестиденних розмов альянс між двома фракціями було укладено.

У 1467 Длугошу було довірено навчання сина короля.

Ян Длугош відхилив пропозицію стати архиєпископом Праги, але незабаром був обраний львівським архиєпископом. На цій посаді Длугош перебував до смерті (1480).

Твори

Серед багатьох творів Яна Длугоша найвідомішим є «Annales seu cronicae incliti Regni Poloniae», так звана «Хроніка Длугоша». Це історія Польщі, доведена до 1480, в 12 книгах латинською мовою. У «Хроніці Длугоша» використані матеріали державних і церковних архівів, польські, чеські і угорські хроніки, руські і литовські літописи. Вона вважається вершиною польської середньовічної історіографії.

Частина хроніки перекладена російською мовою.

• Vita beatissimi Stanislai Cracoviensis episcopi (1511)
• Historia Polonica Ioannis Długossi (1615)
• Catalogus archiepiscoporum Gnesnensium
• Dzieje polskie Tom 1 (1841) Tom 2 (1841)
• Chronicon episcoporum Vratislaviensium continuatione variorum auctum (1847)
• Banderia Prutenorum oder die Fahnen des Deutschen Ordens und seiner Verbündeten (1849)
• Vitae episcoporum Poloniae (1887)
• Żywot świętego Stanisława biskupa krakowskiego (1865)
• Jana Długosza kanonika krakowskiego Dziejów polskich ksiąg dwanaście Tom 1 (1867) Tom 2 (1867) Tom 3 (1868) Tom 4 (1869) Tom 5 (1869)
• Historiae Polonicae libri XII. T.1 (1873) libri XII. T.2 (1873) libri XII. T.3 (1876) libri XII. T. 4 (1877) libri XII. T. 5 (1878)
• Bitwa Grunwaldzka: (z historii Polski) (1920)