Ян Лещинський

Ян Лещи́нський (*1603 — †1678) — польський політичний діяч, познанський воєвода (з 1656), коронний канцлер (1666–1677). Староста мальборкський, долинський і корсунський.

Походив з роду Лещинських. Син воєводи Анджея Лещинського - воєводи берестейсько-куявского, і його третьої дружини Зофії Опалінської. У 1627–1632 роках навчався у Падуанському університеті (Італія). Під час Національно-визвольної війни у 1649 році перебував з королем Яном ІІ Казимиром під Зборовом. У 1650-ті роках. Лещинський став фахівцем з балтійських справ. Він звертав увагу на важливе значення доступу Польщі до моря, проте, розуміючи слабкість своєї країни, виступав за порозуміння зі Швецією. Лещинський виступав за будь-яке порозуміння з українцями, щоб разом боротися зі шведами. Часто вів переговори зі Швецією, виступаючи то за мир з нею, то за війну. Виступав за тісний союз з Бранденбургом. Лещинський належав до найвидатніших сенатораів королівства. Його називали «щирим поляком». Він вимагав реформ політичного ладу, проте не виступав за якісь кардинальні зміни, виступав за обмеження «liberum veto», а не повне його скасування.

У 1677 році у Лещинського почався занепад сил. У 1678 році зрікся посади канцлера і залишився лише воєводою краківським.

Одружений був декілька разів, усі дружини були з роду Ходзіского у повіті Ксіньскому. Нащадків не мав.