ua

Ян Лєхонь

Добавить новую картинку!
Дата народження:
13.03.1899
Дата смерті:
08.06.1956
Додаткові імена:
Jan Lechoń, Leszek Józef Serafinowicz, Ян Лехонь
Категорії:
, Віршописець, Дворянин
Громадянство:
 поляк
Кладовище:
Laski - Cmentarz leśny (zakładowy)

Ян Лєхонь (пол. Jan Lechoń псевдонім; справжнє ім'я — Лєшек Юзеф Серафінович, пол. Leszek Józef Serafinowicz; 13 липня 1899, Варшава, Царство Польське, Російська імперія — 8 червня 1956, Нью-Йорк, США) — польський поет, літературний і театральний критик, дипломат.

Був одним з трьох синів у родині варшавських інтелігентів - Владислава Серафіновіча і Марії Нєвенґловської. Писати вірші почав змалку: ще навчаючись у класичній школі ім. Еміліана Конопчиньського, він мав славу шкільного поета. У 1912 році вийшла його дебютна поетична збірка "На золотому полі". Після школи він вивчав полоністику у Варшавському університеті (1916-1918). Редагує журнал "Pro arte et studio", потім - його наступника, журнал "Pro arte", де друкує свої вірші і критичні статті. Один із творців літературно-артистичного кабаре "Pikador" (1918), а також був одним із засновників і активних учасників поетичної групи «Скамандр» (пол. Skamander), метою якої був відхід від романтичної традиції. Але творчість Яна Лєхоня, незважаючи на декларації, має виразний романтичний характер.

У 1921 році після невдалої спроби самогубства, лікувався у різних лікарнях і санаторіях. У 1926-1929 рр. - редактор сатиричного видання Cyrulik Warszawski; 1929 рік - секретар журналу "Пам'ятник Варшавський" (Pamiętnik warszawski).

1930-1939 рр. - перебуває в Парижі, працює на посаді аташе у справах культури при польській амбасаді. Після поразки Франції у 1940 році, виїхав через Іспанію і Португалію до Бразилії. У 1941 році виїжджає до США і оселяється В Нью-Йорку, де провадить активну суспільну діяльність. Був співзасновником Польського Інституту Науки і Мистецтва в США. Постійно співпрацював з лондонським виданням «Польські політичні і літературні відомості».

8 червня 1956 р. покінчив життя самогубством, викинувшись з 12 поверху готелю Hudson Hutson. Причиною його смерті називають, з одного боку, глибоку депресію через панування комуністів у Польщі, з іншого - цькування за його нетрадиційну орієнтацію.

У 1991 році його прах було перепоховано у родинному склепі в Лясках , поряд з батьком і матір'ю.

Переклади українською мовою

Окремі вірші Яна Лехоня українською мовою переклали Юрій Бедрик та Ігор Бурковський (Всесвіт. - 1999.- N9-10).

Творчість

  • "На золотому полі" (Na złotym polu), Варшава, 1912.
  • "Різними стежками" (Po różnych ścieżkach), Варшава, 1914.
  • драматичний ноктюрн "В королівсьому палаці" (W pałacu królewskim), Варшава, 1916.
  • Королівсько-польське кабаре 1917-1918 (Królewsko-polski kabaret 1917-1918), Варшава, 1918.
  • «Кармазинова поема» (Karmazynowy poemat), Варшава, Краків, 1920.
  • «Бабинська Річ Посполита. Історичні думи» (Rzeczpospolita babińska. Śpiewy historyczne), Варшава, 1920.
  • «Срібне і чорне» (Srebrne i czarne), Варшава, 1924.
  • «Про польську літературу»(O literaturze polskiej), Лондон, 1942.
  • «Лютня на соловейку» (Lutnia a bekwarku), Лондон, 1942.
  • «Арія з курантом» (Aria z kurantem), Нью-Йорк, 1945.
  • Зібрання творчості 1916-1953, Лондон, 1954.

 

Джерело: wikipedia.org

немає місць

    loading...

        Iм'я зв'язокТип відносинДата народженняДата смертіОпис
        1Казими́р Вежи́нськийКазими́р Вежи́нськийЗнакомый27.08.189413.02.1969
        2Artur OppmanArtur OppmanЗнакомый14.08.186704.11.1931
        3Юліа́н Ту́вімЮліа́н Ту́вімЗнакомый13.09.189427.12.1953

        03.05.1952 | Rozpoczęła nadawanie polska sekcja rozgłośni Radia Wolna Europa

        Rozgłośnia Polska Radia Wolna Europa – istniejąca od 3 maja 1952 do 30 czerwca 1994 w strukturze Radia Wolna Europa polskojęzyczna sekcja. W okresie PRL była najczęściej słuchanym (i systematycznie zagłuszanym) radiem zagranicznym. Jan Nowak-Jeziorański (1914-2005), pierwszy dyrektor Rozgłośni Polskiej RWE w Monachium. Dyrektorami Rozgłośni Polskiej RWE w Monachium byli: Jan Nowak-Jeziorański (1952-1976), Zygmunt Michałowski (1976-1982), Zdzisław Najder (1982-1987), Marek Łatyński (1987-1989) i Piotr Mroczyk (1989-1994).

        Розмістити спогади

        Ключові слова