Ю́рій Сві́рський

Сві́рський Ю́рій Володи́мирович (*5 квітня 1882, м. Каліш, Російська імперія  — † 12 червня 1959, Лондон) — військовий діяч періоду національно-визвольних змагань 1917—1919 років, контр-адмірал Української Держави, Начальник Головного морського штабу Українських військово-морських сил, товариш (заступник) міністра Морських справ Української Держави, віце-адмірал Польської Республіки (1941).

Кавалер Ордену Почесного Легіону та багатьох російських, польських та інших орденів.

Біографічні відомості

Юрій Володимирович Свірський народився в 5 квітня 1882 року у місті Каліші (тепер РеспублікаПольща), у родині офіцера російської імператорської армії.

Закінчив Кадетський корпус у Москві.

У 1889—1902 роках навчався у Морському корпусі в Санкт-Петербурзі.

Служив на Балтійському флоті старшим офіцером на крейсері «Аскольд».

В 1905 році перевівся на Чорноморський флот. Вахтовий офіцер панцернику «Ростислав». Командир канонерського човна «Донец», яхти «Колхида». Старший офіцер крейсера «Пам'ять Меркурія».

З 1908 — служив на мінному загороджувачі «Кронштат», «Пам'ять Меркурія» (вдруге), панцернику «Св. Євстахій». Командир міноносця «Стремітельний».

З 1912 року — офіцер бригади лінкорів Чорноморського флоту.

З 1914 року був офіцером штабу командувача Чорноморського флоту. За час служби на флоті нагороджений орденами Св. Анни, Св. Володимира, Св. Станіслава.

1917 року — Капітан І рангу. Брав активну участь в українізації Чорноморського флоту. Підтримував підняття українських прапорів на кораблях флоту та звернення до Центральної Ради, щодо активнішої роботи щодо створення національних військово-морських сил.

На початку 1918 був заступником керівника морського штабу та міністра морських справ УНР.

Після приходу до влади Гетьмана Павла Скоропадського активно включається в процес розбудови Військово-морських сил Української Держави.

З 1 червня 1918 року — Начальник Головного морською штабу Української Держави.

Наприкінці літа 1918 року почались прикінцеві українсько-німецькі перемовини, щодо остаточної передачі кораблів Чорноморського флоту Українській Державі. В другій половині серпня 1918 року, за доручення Ради міністрів, до Берліна виїхав Юрій Свірський, в якості керівника української делегації. Узгоджував план передачі Україні військових і торгівельних кораблів, які перебували в руках німців.

Брав участь у переговорах із представниками більшовицької Росії у Києві щодо розв'язання морських проблем.

З 10 жовтня 1918 року — контр-адмірал, заступник міністра морських справ. За деякими джерелами — міністр морських справ.

Після антигетьманського перевороту та захоплення кораблів Українського Чорноморського флоту військами Антанти переїздить до Польщі.

У 1919 році, вже як Єжи Свірські (пол. Jerzy Włodzimierz Świrski) на службі в збройних силах Польщі у звінні командир І рангу.

З 1920 — Заступник начальника морських справ військового міністерства, Командувача Морського побережжя.

В 1922 році призначений Першим командувачем військово-морського флоту Польської Республіки.

У 1925—1939 році обіймав посаду начальника Військово-морського управління в міністерстві з військових питань у Варшаві.

У 1931 році повторно (тепер вже польською владою) присвоєно звання контр-адмірал.

З початком Другої Світової війни, разом з міністерством військових справ, емігрує до Франції, а згодом — до Великобританії. Разом з міністром оборони Владиславом Сікорським від імени Польщі підписує польсько-британську угоду.

Був членом польського уряду у екзилі.

З 1941 року — віце-адмірал.

Після «звільнення» Польщі військами Радянського Союзу та встановлення там маріонеткового комуністичного режиму емігрував до Франції, жив у Парижі. У 1946 виїхав до Великої Британії.

Помер у Лондоні 12 червня 1959 року. Похований на цвинтарі в Бромптоні (Brompton).