Лев Сапега

Лев Сапега (біл. Леў Сапега, пол. Lew Sapieha, лит. Leonas Sapiega; 4 квітня 1557, Островно, нині Бешенковицький район Республіки Білорусь —†7 липня 1633 р., Вільно) — державний і військовий діяч Великого князівства Литовського і всієї Речі Посполитої, великий канцлер литовський, великий гетьман литовський (1625–1633), дипломат і політичний мислитель.

Державні посади

Син Івана Сапіги та його дружини — княжни Ганни Сангушко. Службу починав писарем у міській канцелярії міста Орші (його батько був Оршанським старостою). На посаді міського писаря прослужив до особистого знайомства з королем і великим князем Стефаном Баторієм. У 1581 році став писарем Великого князівства Литовського. Спільно з тодішніми канцлером і підканцлером він брав участь у створенні Головного Трибуналу ВКЛ. З 1581 року став королівським писарем при Стефані Баторії, потім підканцлером литовським (з 1585 по 1589 и) і великим канцлером Великого князівства Литовського (з 1589 по 1623 роки). Добровільно відмовився від цієї посади, щоб посилити свій вплив і вплив клану Сапег у Великому князівстві Литовському і всій Речі Посполитій.

З 1621 року — воєвода віленський, з 1625 — великий гетьман Великого князівства Литовського. Проявив себе як військовий діяч і дипломат на заключному етапі Лівонської війни (1558–1583). Сформований ним на власні кошти гусарський полк успішно діяв в битві при Великих Луках і облозі Пскова.

Пізніше очолював посольства Великого князівства Литовського, що укладали мирні договори з Федором І Іоановичем і Борисом Годуновим (1600). У смутні часи брав участь у підготовці інтервенції військ Речі Посполитої в Російське царство, підтримував Лжедмитрія I і Лжедмитрія II. В його Слонімському маєтку виховувався Лжеівашка I — Ян Фаустін Луба, який нібито був сином Марини Мнішек від Лжедмитрія II.

Двоюрідний брат Лева Сапеги, Іван (Ян) Петро Сапега, в 1608–1611 роках очолював військо Речі Посполитої в час інтервенції до Московії.

Сім'я

Був двічі одружений. Перша дружина — Дорота Фірлей-Збаразька, вдова князя Стефана Збаразького, син Іван Станіслав. Друга дружина — Гальшка (Єлизавета) Радзивілл, донька Христофора Миколи Радзивілла (Перуна).