Людвік Ба́лдвін-Ра́мулт

Людвік Ба́лдвін-Ра́мулт (пол. Ludwik Baldwin-Ramułt; 6 липня 1857 Тарнув — 22 травня 1929 Львів) — львівський архітектор, військовий та громадський діяч, автор низки споруд у стилі історизму та сецесії у Львові та інших населених пунктах України та Польщі.

Народився у місті Тарнув (тепер Підкарпатське воєводство) в родині землевласника Броніслава і Софії з Рупневських. Навчався в гімназії в Тарнові, а потім закінчив Академію Артилерії. Служив поручиком у 40 піхотному полку. Покинув службу і поступив на архітектурний відділ Львівської політехніки. Закінчив 1882 року із відзнакою. Отримав першу нагороду на конкурсі проектів шкіл, після чого став асистентом професора Промислової школи у Львові. Працював у будівельному управлінні міської ради Львова. 1890 року отримав концесію на будівництво. Утворив будівельну спілку разом з Юліаном Цибульським. Спілка керувала спорудженням львівських будівель головної пошти та греко-католицької семінарії (проекти Сильвестра Гавришкевича), палацу Потоцьких (архітектор Луї д'Овернь, проект модифікований спілкою). 1910 року входив до складу журі конкурсу на проекти прибуткових будинків у Львові на вулицях Коперника і Банківській. Кілька років був депутатом міської ради Львова. До Першої свтової війни виконував обов'язки президента Союзу архітекторів у Львові та президента Кола літературно-артистичного там же. У 1881—1922 роках був членом Політехнічного товариства у Львові. У 1903—1904 роках обирався до правління товариства. Був одним із засновників створеного в рамках товариства в червні 1908 року «Кола архітекторів польських у Львові». Тоді ж був обраний заступником голови правління. Від 1891 року член Товариства наукової допомоги для Князівства цешинського. Входив до Державної ради з будівництва водних шляхів у Відні, був делегатом Краківського товариства взаємного страхування.

Обраний на посаду маршалка Ліського повіту, де пропрацював близько 14 років. Протягом цього часу споруджував у повіті громадські споруди та елементи інфраструктури за власними проектами. 1902 року отримав звання почесного громадянина міста Устрики Долішні. Під час війни організував та очолив комітет вихідців із Польщі у місті Грац. Брав участь в українсько-польській війні у якості офіцера штабу. Виконував обов'язки заступника коменданта Львова. Нагороджений відзнаками «Орлята» та «Хрестом оборони Львова з мечами». 1922 року призначений головою Вищої державної контрольної палати. Незабаром по цьому став президентом міжвідомчої комісії із дослідження державного лісового господарства.

Помер у Львові. Похований на Личаківському цвинтарі. Перша дружина — Людвіка з дому Стшелецька. Від першого шлюбу народились син Броніслав і донька Софія. Овдовів, після чого одружився вдруге на Марії з родини Гейдлів. Діти — сини Фелікс (інженер), Людвік (директор Музичного товариства в Любліні), донька — Марія в заміжжі Смоленська.

Реалізовані проекти

• Неоготично-неороманський костел святої Катерини в селі Мильчиці Городоцького району (1886–1887, спільно з Юліаном Цибульським). Тепер церква святого Дмитрія.
• Корпус Сільськогосподарської академії Дублянах під Львовом (1888, співавтор Адольф Мінасевич).
• Тютюнова фабрика у Винниках (1890-ті).
• Дві вілли на нинішній вулиці Вербицького у Львові. № 4 — власна вілла архітектора із фасадами з елементами німецького народного стилю (1890), № 6 — особняк письменника Я. К. Зелінського у стилі французького неоренесансу (1891).
• Павільйон Рацлавіцької панорами на Галицькій краєвій виставці (1894).
• Лікарняний комплекс у Львові для невиліковно хворих на нинішній вулиці Смаль-Стоцького фундації Антона і Валерії Білінських. Збудований у 1891–1897 роках у співавторстві із Ігнатієм Брунеком, Іваном Левинським, Юзефом Каетаном Яновським.
• Житлові будинки у Львові на вулиці Бандери, 9 (1889) і 91-93 (1897).
• Будинок школи сліпих на вулиці Франка, 119 у Львові (1899, співавтор Ю. К. Яновський).
• Розбудова фабрики Кароля Пітча на нинішній вулиці Жовківській, 11 у Львові (1900, нині радіоремонтний завод)
• Сецесійні прибуткові будинки Стефана Мичковського на нинішній вулиці Франка, 124–132 у Львові, збудовані 1907 року. Скульптурне оздоблення ймовірно Ю. Шебеста.
• Житловий будинок на проспекті Шевченка, 23 у Львові (1909).
• Проект гробівця на Стрийському цвинтарі у Львові для поховання австрійських солдатів, загиблих під час Першої світової війни (1916).