Людвік Сольський

Людвік Наполеон Сольський (20 березня 1855, Гдув, Австро-Угорщина — 19 грудня 1954 , Краків, ПНР) — польський актор, режисер і театральний діяч.

Походив із родини збіднілого шляхтича. З дитинства захоплювався театром.

• 1875 — на вихідних ролях у Краківському театрі під керівництвом С. Козьмяна.
• 1876/77 — літній театр «Ельдорадо» (Варшава); потім у Лодзі, Ченстохові, Любліні, Познані та інших містах.
• 1882 — навчався у Варшаві співу; у 1882-83 співав в опері та опереті у Познані.
• 1883 — у Кракові (під керівництвом С. Козьмяна).
• З 1893 — Краківський театр ім. Словацького (з 1894 — головний режисер).
• 1900-05 — львівський Міський театр.
• 1905 — 1913 — директор Краківського театру ім. Ю. Словацького.
• Із сезону 1913-1914 — головний режисер, а у 1923-1924 — директор театру «Розмаїтості» у Варшаві.
• У сезоні 1916/17 грав у театрах Кракова та Лодзі.
• 1917/18 — директор «Польського театру» (Варшава).
• 1919-21 — театри Познані, Лодзі, Вільно, Любліні.
• з 1924 року — в «Національному театрі» (Варшава; в 1935 — 1938 роках — директор театру)

Закінчив акторську діяльність на її вісімдесятому році — 1954 року. У цьому ж році помер і похований у крипті заслужених у костелі Святого Станіслава.

Дружина — Ірена Сольський (1875 — 1958) - акторка, театральний режисер.

Ролі

• Горштинський — «Горштинський» Ю. Словацького.
• Ксьондз Петро — «Дзяди»  А. Міцкевича.
• Міцкевич — «Легіон» С. Виспянського.
• Старий солдат-ветеран — «Варшав'янка» С. Виспянського.
• Калігула — «Калігула» Кароля Ростворовського.
• Фрідріх — «Фрідріх Великий» Новачіньського.
• Димитрій — «Цар-Самозванець» Новачіньського.
• Латка — «Довічна рента» А. Фредро.
• Папкін та Диндальський — «Помста» А. Фредро.
• Пан Іовяльський — «Пан Іовяльський» А. Фредро.
• Ег'ючік — «Дванадцята ніч» У. Шекспіра.
• Догберрі — «Багато галасу з нічого» У. Шекспіра.
• Петручіо — «Приборкання норовливої​​» У. Шекспіра.
• Гарпагон — «Скупий» Мольєра.
• Перчіхін — «Міщани» М. Горького.
• Актор — «На дні» М. Горького.
• Фірс — «Вишневий сад» А. П. Чехова.
• Грозний — «Смерть Івана Грозного» А. К. Толстого.
• Старик — «Російські люди» К. Симонова.

Звання та нагороди

• Кавалер Великого хреста Ордена Відродження Польщі (1946)
• Командор Ордена Відродження Польщі (1935)
• Орден Будівельників Народної Польщі (1954)
• Орден «Прапор Праці» 1-го ступеня (1951)
• Медаль 10-річчя Народної Польщі
• Лауреат Державної премії ПНР (1950).
• Почесний доктор філософії Ягеллонського університету (1954)
• Почесний громадянин міста Кракова (1954).