Марвін Мінський

Марвін Лі Мінський (англ. Marvin Lee Minsky; нар. 9 серпня 1927 — † 24 серпня 2016) — американський дослідник в галузі штучного інтелекту, співзасновник лабораторії штучного інтелекту Массачусетського Технологічного Інституту, автор праць з штучного інтелекту та філософії.

Марвін Мінський народився в Нью-йорку, де вступив в школу Філдстона та Вищу школу у Бронксі. Пізніше він потрапив в академію Філіпса, в місті Ендовер, штат Массачусетс. Служив на флоті з 1944 по 1945. Отримав бакалавра математики у Гарварді (1950) та PhD в цій же галузі у Прінстоні (1954). Працював в MIT з 1958. У 1959 він та Джон Маккарті заснували лаболаторію штучного інтелекту MIT.

Мінський отримав премію Тюрінга у 1969, премію Японії у 1990, нагороду IJCAI за успіхи в дослідженнях, та медаль Франкліна від інституту Франкліна у 2001.

Мінський потрапив в каталог Google як один з шести найкращих особистостей в галузі штучного інтелекту. Айзек Азімов описав Мінського, як одного з двох людей, яких вважає розумнішими ніж він сам (інший - Карл Саган). Патрік Вінстон також описав Мінського як найрозумнішого чоловіка якого він коли небудь зустрічав. Рей Курцвейл посилається на Мінського як на свого наставника.

Винаходи Мінського включають перший графічний дисплей (1963) та конфокальний мікроскоп (1957, попередник сучасного конфокального скануючого лазерного мікроскопа). Разом з професором Сеймуром Пейпертом, першу "черепашку" Лого. Також у 1951 побудував першу нейронну мережу з випадковими з'єднаннями SNARC (англ. Stochastic Neural Analog Reinforcement Calculator).

Мінський написав книгу Перцептрони (у співавторстві з Сеймуром Папертом), яка стала основоположною роботою у аналізі штучних нейронних мереж.

Мінський був консультантом  фільму Космічна одісея 2001 і згадується у фільмі і книжці.

Можливо ніхто ніколи цього не знатиме; це й немає значення. У 1980 Мінський та Ґуд показали як нейронні мережі можуть генеруватись автоматично — самореплікація — згідно з будь-якою довільною навчальною програмою. Штучні мізки можуть вирощуватись у процесі, що разюче подібний до розвитку людського мозку. У будь-якому випадку, точні деталі ніколи не будуть відомі, і навіть якщо будуть, вони будуть в мільйони разів складнішими, ніж доступне для людського розуміння.

англ. Probably no one would ever know this; it did not matter. In the 1980s, Minsky and Good had shown how neural networks could be generated automatically—self replicated—in accordance with any arbitrary learning program. Artificial brains could be grown by a process strikingly analogous to the development of a human brain. In any given case, the precise details would never be known, and even if they were, they would be millions of times too complex for human understanding.

— Артур Кларк, Космічна одісея 2001

В ранніх 1970-тих в лабораторії штучного інтелекту, Мінський та Сеймур Паперт почали розвивати те, що було названим теорія ментального суспільства англ. The Society of Mind theory. Теорія намагалась пояснити як те, що ми називаємо інтелектом може бути результатом взаємодії частин, що не володіють інтелектом. Мінський сказав, що найбільше ідей про цю теорію з'явились під час спроби створення машини, яка використовує роботизовану руку, відеокамеру та комп'ютер щоб гратись дитячими кубиками. В 1986, Мінський опублікував Ментальне суспільство (англ. The Society of Mind), детальну книжку з теорії, яка, на відміну від інших його робіт, була написана для широкого загалу.

У листопаді 2006 р. Мінський опублікував The Emotion Machine, книжку, що критикує багато популярних теорій про те, як працює людський мозок та запропонував альтернативні теорії, часто замінюючи прості ідеї, складнішими. Останні ескізи роботи доступні на його домашній сторінці.