Мечислав Орлович

Мечислав Орлович (пол. Mieczysław Orłowicz, 17 грудня 1881, Комарно — 4 жовтня 1959, Варшава) — доктор права, польський географ, етнограф, краєзнавець і популяризатор туризму. Автор багатьох статей, нотаток, рецензій з туризму і краєзнавства.

Народився в сімї нотаріяльного практиканта (з 1895 року — нотара) Міхала Орловича та його дружини Емілії з Красіцьких. Дитинство провів під опіокю матері та її родини в Прухніку коло Ярослава. В цей час батько для кращого заробітку виїхав до США. Навчався в гімназіях Ярослава (1891-95), Самбора (1895-96), Хирова (1896-99), де 1899 року склав екзамени на атестат зрілості. Записався навчатися у 1899-90 навчальному році (потім — випускник) до Університету Яна Казимира у Львові (Львівський національний університет імені Івана Франка) і одночасно у торговельній академії Відня. Відвідував лекції з історії мистецтва, географії, історії у Львові та Кракові. 1904 року почав організовувати екскурсії по Татрах. У 1906-му став доктором права.

Був одним із засновників Академічного туристського клубу у Львові (1906 р.) — перша академічна організація туризму в Польщі, організував перший Національного олімпійського комітету в Польщі (з 1930 року, був його віце-президент), брав участь у створенні польських Хостел Асоціації, автор понад 150 путівників, в тому числі по Львову та Галичині. Служив у польській армії під час польсько-української війни 1918-1919 років.

Під час ІІ-ї світової важко захворів, його бібліотека, зібрані ним рукописи, архів світлин були знищені після Варшавського повстання.

Працював у 1919–1932 рр. референтом з туризму у Міністерстві громадських робіт, а в 1932–1939, від 19 жовтня 1945 до 1952 — референтом у туристичному відділі Міністерства шляхів сполучення. Від 1952 року до смерті працював в Комітеті туристичних справ Президії уряду, був членом Комісії з краєзнавства та туризму при міністерстві освіти ПНР.

Помер 4 жовтня 1959 році(у 78-річному віці) та був похований у Варшаві на Алеї заслужених кладовища на Повонзках.

Його іменем названі вулиця у польській столиці, туристичні шляхи, будинок туристів і туристичний клуб.

1970 року у Варшаві вийшла посмертна книга Орловича «Мої туристичні спогади».

Путівники

• Ілюстрований путівник по Східних Карпатах Галичини, Буковині й Угорщині. — Львів, 1914
• Ilustrowany przewodnik po Galicyi, Bukowinie, Spiszu, Orawie i Slasku Cieszynskim.— Lwów, 1919
• Ilustrowany przewodnik po Lwowie, Lwów, 1920; призначався для вояків Війська польського
• Ilustrowany przewodnik po województwie pomorskiem. — Lwów, 1924
• Ilustrowany przewodnik po Lwowie ze 102 ilustracjami i planem miasta.— Lwów-Warszawa, 1925; друге видання
• Ilustrowany przewodnik po Gdańsku wraz z terytorjum Wolnego Miasta. — Warszawa, 1928
• Ilustrowany przewodnik po Mazurach Pruskich i Warmii, Agencja Wydawnicza «Remix», Olsztyn, 1991, ISBN 83-900155-0-1
• Przewodnik po Wojewodztwie Tarnopolskim. — Nakladem Wojewodzkiego Towarzystwa Turystyczno-Krajoznawczego w Tarnopolu, 1929
• Ілюстрований путівник по Волині. — Луцьк, 1929
• Zakopane, 1930
• Toruń. — Warszawa, 1948.