Микола Андреєв

Микола Миколайович Андреєв (рос. Андре́ев Никола́й Никола́евич) (16 (28) липня 1880 - пом. 31 грудня 1970) — радянський фізик, академік АН СРСР з 1953 р., член-кореспондент з 1933 р. Народився у с. Курмани (Роменський повіт) Полтавської губернії — сучасний Недригайлівський район Сумської області. Скінчив Базельский університет у 1909 р. З 1912 р. викладав та керував науковою роботою у Московському університеті. З 1917 р. робив у декількох вищих навчальних закладах и науково-дослідних закладах СРСР: з 1940 р. у фізичному інституті, з 1954 р. в Акустичному інституті АН СРСР. 1970 — Герой Соціалістичної Праці.

Праці

Автор багатьох наук, праць з фізичної та технічної акустики. Створив радянську наукову школу акустиків, яка під безпосереднім його керівництвом розробила теорію поширення звуку в рухомому середовищі; розв'язував проблеми поширення акустичних коливань в атмосферному та водному середовищах, проблеми архітектурної акустики, електроакустичної апаратури. Важливими є роботи з вивчення шуму літака, п'єзоелектрики, теорії телефону, з фізичних основ акустики музичних інструментів. У 1941–1945 рр. під Керівництвом Андреєва проводилися роботи, які започаткували радянську гідроакустику.

Андреєв відомий також як педагог та популяризатор наукових знань. Він заснував і редагував науково-популярний журнал «Искра»((рос.)) (з 1923), був головним редактором «Акустического журнала»(рос.) АН СРСР. Нагороджений 4 орденами Леніна і орденами Трудового Червоного Прапора