Микола Вавилов

Мико́ла Іва́нович Вави́лов (* 13 (25) листопада 1887 — † 26 січня 1943) — російський і радянський вчений-генетик, ботанік, академік АН СРСР і АН УРСР, найбільше відомий роботами з ідентифікації центрів походження культурних рослин. Присвятив своє життя вивченню і удосконаленню сортів пшениці, зернових та інших хлібних культур, які годують населення всього світу.

Біографія

Микола Вавилов народився в сім'ї багатого взуттєвого фабриканта, депутата Московської міської думи.

• 1911 — закінчив Петровську сільськогосподарську Академію в Москві.
• 1913–1914 робота в лабораторії проф. Бетсона, Кембріджський університет, Англія
• 1917–1921 професор агрономічного факультету Саратовського університету.
• 1919 — створення вчення про імунітет рослин.
• 1920 — формулювання Закону гомологічних рядів спадкової мінливості.
• 1921–1940 завідує Відділом прикладної ботаніки і селекції в Петрограді, який в 1924 був реорганізований в Всесоюзний інститут прикладної ботаніки і нових культур, а в 1930 — в Всесоюзний інститут рослинництва, керівником якого він залишався до серпня 1940.
• 1923 — обраний членом-корреспондентом АН СРСР у відділення фізіко-математичних наук
• 1926 — нагородження Премією імені В. І. Леніна.
• 1928 — вибраний академіком АН СРСР у відділення фізико-математичних наук (ботаніка)
• 1930–1933 — очолював Генетичну лабораторію АН СРСР в Москві.
• 1931–1940 — Президент Всесоюзного географічного товариства.
• 1933–1940 — очолював Інститут генетики АН СРСР (організований на базі Генетичної лабораторії).
• 1940 — арештований за доносом.
• 1943 — помер у в'язниці від запалення легенів.

Наукові досягнення

• 110 експедицій по всьому світу.
• Вчення про імунітет рослин.
• Вчення про центри походження культурних рослин.
• Закон гомологічних рядів в спадковій мінливості.
• Учення про вигляд як систему, внутрішньовидові таксономічні та еколого-географічні класифікації.

Основні роботи

• Вавилов М. І. Про походження культурного жита // Праці по прикладній ботаніці. 1917.
• Вавилов Н. І. Закон гомологічних рядів в спадковій мінливості // Доповідь на III Всеросійському селекційному з'їзді в Саратові
• Вавилов Н. І. До пізнання м'яких пшениць: (Систематично-географічний нарис) // Праця по прикладній ботаніці, генетиці і селекції.
• Вавилов Н. І. Центри походження культурних рослин.
• Вавилов Н. І. Географічна мінливість рослин
• Вавилов Н. І. Ліннєєвський погляд як система // Праці по прикладній ботаніці, генетиці і селекції.
• Селекція як наука (1934).
• Вавілов Н. І. Закон гомологічних лав в спадковій мінливості // Теоретичні основи селекції рослин
• Вчення про походження культурних рослин після Дарвіна (1940).
• Вавилов Н. І. Пять континентів.
• Вавилов Н. І. «Життя коротке, треба поспішати».

Визнання

М. І. Вавилов був почесним членом:

• Англійського товариства прикладної ботаніки
• Іспанського товариства випробувачів природи
• Американського ботанічного товариства
• Садівничого товариства в Лондоні

А також:

• Членом Аргентинської академії
• Членом-кореспондентом Шотландської академії наук
• Членом-кореспондентом Німецької академії наук

Академія Наук СРСР заснувала Премію (1965) і Золоту медаль (1968) імені Вавилова.

У Саратові в 1969 році ім'ям Миколи Вавилова названа вулиця Вавілова. У 1997 році на початку вулиці Вавілова був встановлений пам'ятник Миколі Вавилову. У Санкт-Петербурзі є вулиця братів Вавилових. Також є вулиці імені Вавилова в Липецьку та Москві, але вони названі на честь брата Миколи Івановича — Сергія Вавилова. На честь науковця також названо астероїд — 2862 Вавилов.