Олексій Курмашев

Курмашев Олексій Васильович
(Позивний «Альпініст») 30 січня 1980, Калінінград, РРФСР. Проживав у місті Умань Черкаська область. Старший солдат резерву, снайпер комендантського взводу батальйону оперативного призначення Київської конвойної бригади Національної гвардії України. Добровольцем пішов до Нацгвардії, брав участь в АТО під Слов'янськом на горі Карачун.

Колона підрозділів Національної гвардії та Збройних сил України, що рухалась на допомогу силам АТО за маршрутом Дебальцеве – Вуглегірськ потрапила у засідку, в бою загинули 4 бійці Нацгвардії. Олексій врятував життя свого важкопораненого товариша, зробив перев'язку та відтягнув з-під вогню, а сам загинув.

***

Курмашев Олексій Васильович («Альпініст»)

Дата та місце народження: 30 січня 1980 р., м. Калінінград, РРФСР.

Дата та місце загибелі: 28 серпня 2014 р., м. Дебальцеве, Донецька область.

Звання: Старший солдат резерву.

Посада: Снайпер.

Підрозділ: Батальйон оперативного призначення Київської конвойної бригади.

Обставини загибелі: Загинув 28 серпня 2014 р. коли колона підрозділів Національної гвардії та Збройних сил України, що рухалась на допомогу силам АТО за маршрутом Дебальцеве – Комісаровка потрапила у засідку.

Указом Президента України № 873/2014 від 14 листопада 2014 р., "за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі", нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно).

Із спогадів однополчан:

"Вот почему я никак не уймусь, вот почему я нахожу в себе сили ити дальше! У меня была возможность стоять с настоящими ГЕРОЯМИ, и лучший из них для меня - браток Альпинист. Алексей был особенным человеком. Его особенность была в честности перед собой и другими, в неутомимом желании справедливости. Он с ответственностью подходил к любой задаче или заданию, чтоб. ни в коем случае не подвести друзей. Никогда не позволял себе ленится, от чего был всегда подготовлен к любому заданию. Он с радостью делился своими знаниями, так как понимал что его знания пригодятся каждому. Он мало говорил о себе и много озвучивал мысли в слух. Жаль что так и не удалось с ним пройти до победного конца, жаль что теперь не будит ранее запланированного отдыха в Крыму, жаль что уже нет друга которого можно ставить в пример для подражания, просто жаль...

Леха любил Украину, хоть и родился в России. На Петровцах по вечерам любил лазить по сетке на полосе препятствий, знал много всяких альпинистских заморочек. Был простым, нормальным парнем. В нем был дух, стержень. Светлая память