Олена Ган

Олена Андріївна Ган (в дівоцтві Фадєєва, 11 (23) січня 1814, Ржищів — 24 червня (6 липня) 1842, Одеса) — російська письменниця XIX століття, постійний автор журналу «Бібліотеки для читання» Йосипа Сеньковського та журналу «Отечественные записки».

Біографія

Народилася у Ржищеві Київської губернії в багатодітній дворянській родині. Дитинство та юність провела в Катеринославі. По материнській лінії належала до роду князів Довгорукових, її батьками були Андрій Михайлович Фадєєв (1789–1867), таємний радник, губернатор Саратова та княжна Олена Павлівна Довгорукова (дівоче прізвище). Рідна сестра Олени, Катерина, була одружена з Юлієм Федоровичем Вітте (1814–1867), від шлюбу з якою народився майбутній російський державний діяч, міністр фінансів Росії Сергій Юлійович Вітте (1849–1915).

У 16 років Олена вийшла заміж за капітана Петра Олексійовича Гана (1798—1873), військового, який походив із роду німецьких переселенців, що приїхали до Росії в середині XVIII століття.

У 1831 році у Ганів народилася перша донька Олена (в майбутньому відомий теософ Олена Блаватська), а у 1835 — друга донька Віра — майбутня письменниця Желіховська. Олена Ган разом з маленькими дітьми й чоловіком подорожувала ​​Україною. У 1831—1832, потім в 1834—1835 роках сім'я Ган жила в селі Романкове, потім в 1837—1839 у Кам'янському.

14 жовтня 1838 року вона пише з Кам'янського на Кавказ декабристу С. І. Кривцову: «О чем же я могу вам писать, живя в таком уединении? Разве только о холоде в Каменском да обо мне самой. Что еще я могу сказать о себе? Хотите ли иметь точное понятие о моей обстановке и моем времяпрепровождении? Я живу в скверной, сырой, холодной избе; из моих окон я вижу — на восток сельскую церковь, к западу — кладбище на пригорке, уставленное крестами, готовыми упасть; к югу — большую конюшню, к северу — другое строение, принадлежащее батарее, далее — степь, пески, болота».

Навесні 1836 року сім'я прибула до Петербургу, де Олена побачила на виставці Пушкіна, про що написала рідним: «Я узнала — Пушкина! Я воображала его чёрным брюнетом, а его волосы не темнее моих, длинные, взъерошенные… Маленький ростом, с заросшим лицом, он был не красив, если бы не глаза. Глаза блестят, как угли, и в беспрерывном движении. Я, разумеется, забыла картины, чтобы смотреть на него. И он, кажется, это заметил: несколько раз, взглядывая на меня, улыбался… Видно, на лице моем изображались мои восторженные чувства». Відомо, що Пушкін під час заслання бував у кишиневському та одеському будинках Фадеева.

Літературна діяльність письменниці не залишилась без уваги. На публікацію її творів відгукнулися багато видатних діячів того часу. Зокрема Тургенєв і Бєлінський.

…У цій жінці було <…> і гаряче російське серце, і досвід життя жіночого, і пристрасність переконань, — і не відмовила природа в тих «простих і солодких» звуках, в яких щасливо виражається внутрішнє життя…
[показати]

…Є письменники, які живуть окремим життям від своїх творінь; є письменники, особистість яких тісно пов'язана з їх творами. Читаючи перше, потішали божественним мистецтвом, не думаючи про художника; читаючи друге, потішали спогляданням прекрасної людської особистості, думаєш про неї, любиш її і бажаєш знати її саме і подробиці її життя. До цього другого розряду належить наша обдарована Зенеіда Р-ва (Олена Ган)…
[показати]

Літературна діяльність

1838 — «Утбалла» и «Джеллаледдин»

1839 — «Медальон»

1840 — «Суд света»

1841 — «Теофания Аббиаджио»

1842 — «Напрасный дар», «Любонька», «Ложа в одесской опере»

Родина

• Чоловік — Петро Олексійович Ган — нащадок німецького аристократичного роду Ган-Ган фон Ротерган.
• Старша донька — Олена Петрівна Блаватська — (1831—1893) — філософ, засновниця Теософського товариства.
• Молодша донька — Віра Петрівна Желіховська — (1835—1896) — письменниця.
• Син — Леонід Петрович Ган — (1840 — ?)

Цікаві факти

По лінії своєї мами — Олени Павлівни Довгорукої, Олена Андріївна Ган була нащадком великого князя Київського Ярослава Мудрого.