ua

Паоло Вілладжо

Добавить новую картинку!
Дата народження:
30.12.1932
Дата смерті:
03.07.2017
Додаткові імена:
Paolo Villaggio, Paolo Villaggio, Паоло Вилладжо, Уго Фантоцци
Категорії:
Aктор, Комік, Письменник, кінорежисер
Громадянство:
 італієць
Кладовище:
Встановіть кладовищі

Паоло Вілладжо (італ. Paolo Villaggio; 30 грудня 1932, Генуя — 3 липня 2017, Рим) — відомий італійський актор, письменник та режисер.

Серед провідних італійських коміків вирізняється парадоксальною та гротескною грою своїх персонажів : Професор Кранц, сором'язливий Джандоменіко Фракк'я, але мабуть, найпопулярніший персонаж італійської комедії — «рабський» і покірний бухгалтер Уго Фантоцці. Як письменник, почав із книжки про Фантоцці, написав також сатиричні книжки.

Окрім комічних ролей («fantozziana»), знявся також і в драматичніших ролях у фільмах таких режисерів як Федеріко Фелліні, Ліна Вертмюллер, і Ерманно Ольмі.

Початок

Народився в Генуї 30 грудня 1932 (велика частина біографій указує дату 31 грудня, а деякі просто — 1938 рік). Дитинство, затьмарене Другою світовою війною, проводить у бідності. Пізніше він скаже:

«У той період я сидів на дієті, спричиненій, однак, не бажанням краще виглядати, а бідністю »

Потім він учиться в ліцеї «Андреа Дорія» (для вболівальника це знак долі, бо Паоло Вілладжо завжди вболівав за клуб ФС «Сампдорія»). У цьому ж ліцеї навчалися такі відомі люди як політик Массімо Д'Алема, комік з «Ніколи не говори Гол» Марчелло Чезена, дует з телепрограми «Гієни» Лука й Паоло й колишній президент ФІАТ Паоло Фреско.

Після навчання він працював на різних посадах — від офіціанта до диктора на Бі-бі-сі, від актора кабаре до конферансьє на круїзних лайнерах (разом зі своїм другом Фабріціо Де Андре), від актора в театрі до клерка в фірмі Cosider (саме цей досвід надихнув Паоло Вілладжа на створення автобіографічного персонажа бухгалтера Уго Фантоцці, який згодом приніс йому величезну популярність).

Артистичний талант Вілладжо відкрив Мауріціо Костанцо, який у 1967 році порадив йому виступити в одному з римських кабаре. Звідти Паоло йде на телебачення, в програму «Недільні люди», в якій його «бойові коні», агресивні, підлі і боягузливі персонажі (Професор Кранц, Жандоменіко Фракк'я і Фанточчі, що став пізніше Фантоцці), яких він грав сам, дістали свою путівку в життя.

Бухгалтер Уго Фантоцці

Міняючи телевізійну сцену на друкарську машинку, він публікує в тижневиках L'espresso і L'Europeo свої короткі оповідання, головним героєм яких стає бухгалтер Уго Фантоцці, людина безхарактерна, яку переслідують невдачі і «меганачальник» з «мегакомпанії», де й працює Фантоцці.

У 1971 р. видавництво Rizzoli опублікувало його книжку «Фантоцці», яка увібрала в себе ці короткі розповіді, і принесла Паоло Вілладжо міжнародну популярність. Успіх цих бестселерів (а їх він написав три книги, всі видані Rizzoli) дозволив йому з успіхом і чималим прибутком присвятити себе кіно.

Цей персонаж завоював величезну популярність навіть у Східній Європі та Радянському Союзі, де Вілладжо став лауреатом премії імені Гоголя, як «найкращий письменник, що був перекладений». Цей успіх актуальний і сьогодні настільки, що його знаменитий вислів: «Це ж рідкісне лайно!» про фільм «Панцерник Потьомкін», російська публіка пам'ятає досі.

Якщо бути точним, Вілладжо і раніше брав участь у створенні кінофільмів (наприклад, «Бранкалеоне у хрестових походах» Маріо Монічеллі, 1970 р.), але тільки після знаменитого фільму «Фантоцці», режисера Лучіано Сальче, він отримав визнання і на цьому терені. Їх було багато, дев'ять, де героєм став міфічний бухгалтер (ще один зняв Сальче, сім Нері Паренти, і один, останній, — Доменіко Саверні).

Завдяки великій популярності цих фільмів, мова середньостатистичного італійця поповнилася такими фразами як «У мене схрестилися пальці», «Ви такі гуманні!», Прикметниками «фантоцційський», вираз «а ля Фантоцці», яким характеризують життєві ситуації, які невдало почалися і ще гірше закінчилися.

Відомий жарт про фільм «Панцерник Потьомкін» мала такий резонанс, що ця кінострічка більше не демонструвалася на кінофорумах, що влаштовують компанії (на яких змушений був бути присутнім великий бухгалтер) і церковні парафії. Фантоцці зображує звичайного для сімдесятих років італійця, з середнього класу, що живе скромно (середня освіта, соціальне житло, робота дрібного клерка і т. д.), який перед камерою оголює тривоги і вади клерків: у будь-якому офісі, наприклад, є своя спокусниця, як «синьйорина Сільванія»; вимогливий начальник або колега-кар'єрист; багато хто, як і Фантоцці, їздили на малолітражних автомобілях, але, перш за все, всі ми часом думали, що нас переслідують одні невдачі.

Згідно з деякими джерелами, у 80-і роки актор повернувся до образу Фантоцці (починаючи з фільму «Фантоцці проти всіх») через потребу сплатити лікування свого сина в співтоваристві наркозалежних, яке заснував Віченцо Муччолі.

В останніх фільмах про Фантоцці, від «Фантоцці йде на пенсію» (1988 р.) до «Фантоцці потрапляє до раю» і «Фантоцці 2000, клонування», іронія часто супроводжується похмурим песимізмом, який нерідко виливається в справжні оди смерті і хвороби.

Інші фільми

Вілладжо зіграв, правда, не завжди з успіхом, у безлічі кінокомедій, зображуючи персонажів, дуже схожих на Фантоцці. Іноді, залишаючи свої звичні образи, він співпрацював з грандами кіно, такими як: Федеріко Фелліні (1990 р. в «Голос Місяця» разом з Роберто Беніньї), Ліна Вертмюллер (1992 р. у фільмі «Чао, професор»), Ерманно Ольмі (1993 р. «Таємниця старого лісу», за однойменним романом Діно Будзаті), Маріо Монічеллі (1994 р. у фільмі «Дорогі друзі приятелі» і в незабутнього «Бронкалеоне у хрестових походах») і Габрієле Сальваторес (2000 р. «Зуби») .

У 1977 році він зіграв роль емігранта, що повертається до Італії у фільмі «… Прекрасна країна», наповненому гіркими викриттями італійської дійсності сімдесятих років, які злегка прикриті комічністю. Також Вілладжо виконав роль Жандоменіко Фракк'я, персонажа схожого на нещасного Фантоцці, в кінострічках «Фракк'я звір у людській подобі» (1981 р.) і «Фракк'я проти Дракули» (1985 р.).

Серед численних кінематографічних нагород, які отримав Паоло Вілладжо, варто згадати премію «Давид ді Донателло» завойовану у 1990 році, «Срібну стрічку» 1992 року і «Золотого лева» 1992-го за творчий шлях.

Всі ці роки, проте, він не перестає писати: регулярно, і з успіхом, публікує свої твори, помінявши в 1994 році видавця (від Rizzoli перейшов до Mondadori). У видавництві Mondadori він випускає книжки «Фантоцці прощається і йде» (1994—1995), «Життя, смерть та чуда за безцінь» (2002), «Сім грам у сімдесят років» (2003) та «Я злий як скотина» (2004), щоб, повернувшись до Rizzoli, опублікувати в 2006 році «Привиди».

Діяльність в театрі та на телебаченні

Ми всі його пам'ятаємо як кіноактора і письменника, але він був також і хорошим театральним актором: у постановці Джорджа Стрехлера він зіграв роль Гарпагона в комедії Мольєра «Скупий», а в театральному сезоні 2000—2001 виступав з автобіографічним монологом «Марення жалюгідного старого». Починаючи з 1996 року, разом з Массімо Больді, він веде сатиричний тележурнал «Новинна стрічка». Нещодавно він брав участь у телевізійному фільмі «Карабінери», де виконував роль Джованні, професора, що втратив пам'ять, який часто співпрацює з органами правопов в розкритті кримінальних справ.

З 2007 виступає на сцені з монологом «Прощальний вечір» на три дії:

  • «Куріння вбиває», під впливом оповідання А. П. Чехова «Про шкоду тютюну»,
  • «Життя з молотка» на основі «Лебединої пісні» того ж Чехова і
  • «Остання наречена» за мотивами «Людини з квіткою в роті» Луїджі Піранделло. Переосмислені, в характерному стилі Вілладжо, тут сплавляються потужний драматизм і комічність.

Автобіографія

Після виступу на сцені з автобіографічним монологом «Маячня жалюгідного старого», у 2002 році Вілладжо опублікував автобіографію під заголовком «Життя, смерть та чуда за безцінь», де багато розповів про своїх батьків, дружину, брата (близнюка) і про сина. До цього він ніколи не любив говорити про свою сім'ю, а коли був змушений — завжди розважався тим, що водив слухача за ніс, розповідаючи повністю вигадані історії.

Одного разу, стара віщунка-астролог, яку Вілладжо зустрів у столиці, передбачила, що він помре 14 грудня 2002 в своєму білому домі біля моря. Однак, на наступний після цієї дати день, актор брав участь у передачі «Воскресіння в …», яку вела Мара Верньє.

Політична діяльність

Вілладжо став кандидатом на виборах 1994 року від партії Lista Pannella у виборчому окрузі Генуя — Сан Фруттуозо. До цього був членом партії Пролетарська демократія, яка об'єднувала таких самих радикальних соціалістів, як і він сам.

Фільмографія

Акторські роботи
  • Їж це (1968)
  • Жахливий інспектор (1969)
  • Чотири з Пате Ностра (1969)
  • Думай про тебе (1969)
  • В ім'я батька (1969)
  • Журавель у небі (1970)
  • Бранкалеоне у хрестових походах (1970)
  • Везе багатіям (1972)
  • Незаможні холостяки в пошуках серцевих прихильностей (1972)
  • Яке відношення ми маємо до революції? (1973)
  • Не чіпай білу жінку (1974)
  • Наведу порядок в Америці і повернуся (1974)
  • Мазурка барона, свята діва і фігове дерево (1974)
  • Дорогий матусі в день її народження (1974)
  • Фантоцці (1975)
  • Під якимось знаком (1975)
  • Синьйор Робінзон (1976)
  • Ці дивні обставини (1976)
  • Фантоцці Другий Трагічний (1976)
  • Пані та панове, на добраніч! (1977)
  • Dove vai in vacanza? (1977)
  • Три тигра проти трьох тигрів (1977)
  • Il Signor Robinson (1977)
  • Io tigro, tu tigri, egli tigra (1978)
  • Professor Kranz tedesco di Germania (1978)
  • Dottor Jekyll e gentile signora (1979)
  • Артуро Де Фанті, банкір-невдаха (1980)
  • Господарка готелю (1980)
  • Mirandolina (1980)
  • Фантоцці проти всіх (1980)
  • Fracchia la belva umana (1981)
  • Il turno (1981)
  • Pappa e Ciccia (1982)
  • Бонні і Клайд по-італійськи (1982)
  • Sogni mostruosamente proibiti (1983)
  • Фантоцці страждає знову (1983)
  • A tu per tu (1984)
  • Sogni e bisogni (1984)
  • Superfantozzi (1985)
  • I pompieri (1985)
  • Fracchia contro Dracula (1985)
  • Scuola di ladri (1986)
  • Суперфантоцці (1986)
  • Roba da ricchi (1987)
  • Ріміні, Ріміні (1987)
  • Scuola di ladri — seconda parte (1987)
  • Missione eroica. I pompieri 2 (1987)
  • Il volpone (1988)
  • Фантоцці йде на пенсію (1988)
  • Come è dura l'avventura (1988)
  • Голоси Місяця (1989)
  • Ho vinto la lotteria di Capodanno (1989)
  • Фантоцці бере реванш (1990)
  • Le Comiche (1990)
  • Io speriamo che me la cavo (1992)
  • Le Comiche 2 (1992)
  • Il segreto del bosco vecchio (1993)
  • Фантоцці в раю (1993)
  • Cari fottutissimi amici (1994)
  • Le nuove comiche (1994)
  • Palla di neve (1995)
  • Я не Спік Інгліш (1995)
  • Офіціант (1995)
  • Повернення Фантоцці (1996)
  • Банзай (1997)
  • Un bugiardo in Paradiso (1998)
  • Per motivi di famiglia (1998)
  • Фантоцці 2000: Клонування (1999)
  • Синій (2000)
  • Зуби (2000)
  • Германо (2000)
  • I promessi sposi (2001)
  • Ханді (2001)
  • San Giovanni — L'apocalisse (2002)
  • Іноземці в Лігурії (2005)
  • Газ (2005)
  • Германо (2007)
  • Ліола (2007)
  • Я повертаюсь до життя на самоті (2008)
  • Справа серця (2009)
  • Створення 1000 євро (2009)
ТБ і серіали
  • 1968 Ті, неділі
  • 1969 Цієї неділі, але без зобов'язань
  • 1969 Убивця
  • 1970 Лорд і леді
  • 1975 Джандомерико Франччі
  • 1983 Джемма Понтіні запуск характеру в Привіт Люди Коррадо
  • 1985 Гранд Готель
  • 1985 Мрії і потреби
  • 1986 Велика трагедія П'ятниця
  • 1987 Джемма Понтіні відродив характеру в змішувач Джованні Міноллі
  • 1999 Ангел другого класу (Серіал)
  • 2002 Апокаліпсис: Одкровення Івана Богослова (ТБ)
  • 2004 Ренцо і Лючія (ТБ)
  • 2007 На минуле Різдво
  • 2008 Будинки, нарешті
  • 2002—2008 Карабіньери(Поліцейські)(Серіал)
  • 2009 Людина з кривим ротом
Радіо
  • 1967—1968 — Велика розмаїтість, Діно-Верде і Антоніо Амуррі, режисер Федеріко крові (поряд з Рафаелла Карра).
  • 1968 — У суботу в селі.
Актор: Грає сам себе
  • 2001 — Mario Monicelli, l'artigiano di Viareggio
  • 2002 — The Magic of Fellini
  • 2004 — InvaXon — Alieni in Liguria
  • 2006 — Adolfo Celi, un uomo per due culture
  • 2006 — Towards the Moon with Fellini
  • 2009 — L'uomo dalla bocca storta
  • 2006—2010 — Quelli che … il calcio (TV series)
Режисерські роботи
  • 1980 — Фантоцці проти всіх
Написав сценарії для фільмів
  • 1974 — Фантоцці
  • 1976 — Фантоцці Другий Трагічний
  • 1980 — Фантоцці проти всіх
  • 1983 — Фантоцці страждає знову
  • 1986 — Суперфантоцці
  • 1988 — Фантоцці йде на пенсію
  • 1990 — Фантоцці бере реванш
  • 1993 — Фантоцці в раю
  • 1996 — Повернення Фантоцці
  • 1999 — Фантоцці 2000: Клонування

Бібліографія

  • Fantozzi (1971)
  • Come farsi una cultura mostruosa (1972)
  • Il secondo tragico libro di Fantozzi (1974)
  • Le lettere di Fantozzi (1976)
  • Fantozzi contro tutti (1979)
  • Fantozzi subisce ancora (1983)
  • Rag. Ugo Fantozzi: «Caro direttore ti scrivo…». Lettere del tragicomico ragioniere (1993)
  • Fantozzi saluta e se ne va: le ultime lettere del rag. Ugo Fantozzi (1994)
  • Vita morte e miracoli di un pezzo di merda (2002)
  • 7 grammi in 70 anni (2003)
  • Sono incazzato come una belva (2004)
  • Gli fantasmi (2006)
  • Storia della libertà di pensiero (2008)
  • Storie di donne straordinarie (2009)
  • Fantozzi totale (2010)
  • Crociera Lo Cost (2010)

Джерело: wikipedia.org

немає місць

    loading...

        Iм'я зв'язокТип відносинДата народженняДата смертіОпис
        1Patricia  MillardetPatricia MillardetКоллега24.03.195913.04.2020
        2Ennio  GuarnieriEnnio GuarnieriКоллега12.10.193001.07.2019
        3Джуліана  КаландраДжуліана КаландраКоллега10.02.193625.11.2018
        4Ermanno OlmiErmanno OlmiЗнакомый24.07.193107.05.2018
        5Paolo FerrariPaolo FerrariЗнакомый26.02.192906.05.2018

        Не вказано події

        Ключові слова