Павло Шеремет

Павло Григорович Шеремет (біл. Павел Рыгоравіч Шарамет; 28 листопада 1971, Мінськ, БРСР —20 липня 2016, Київ, Україна) — білоруський,російський та український журналіст телебачення, радіо та періодичних видань, керівник відділу спеціальних інформаційних проектів ОРТ, згодом — «Першого каналу». Надалі працював на Громадському телебаченні Росії.

Біографія

Після закінчення середньої школи вступив на історичний факультет Білоруського державного університету. Закінчивши три курси, пішов з цього вузу і вступив на факультет міжнародних економічних відносин Білоруського економічного університету (дипломна робота — «Офшорний бізнес»).

Прийшов на телебачення з банківської справи — до 1992 року працював у відділі валютних операцій одного з банків, пізніше — консультантом економічних програм Білоруського телебачення. Незабаром став ведучим щотижневої аналітичної програми «Проспект» Білоруського ТБ.

У 1996 році працював головним редактором «Білоруської ділової газети». У тому ж році був призначений завідувачем білоруським бюро Громадського російського телебачення (скор. ОРТ, нині — Перший канал) і власним кореспондентом ОРТ по Білорусі.

Зарекомендував себе як противник режиму президента Білорусі Олександра Лукашенка. У липні 1997, під час зйомки репортажу про ситуацію на білорусько—литовському кордоні, був заарештований співробітниками силових структур Білорусі за звинуваченням у незаконному перетині державного кордону, в отриманні грошей від закордонних спецслужб і в незаконній журналістській діяльності. Був засуджений до двох років позбавлення волі умовно і до одного року іспитового строку, провівши у в'язниці в цілому три місяці.

У 1998 році Шеремет почав працювати спеціальним кореспондентом програм «Новости» і «Время» дирекції інформаційних програм ОРТ, а в січні 1999 зайняв пост шеф-редактора російської та зарубіжної кореспондентської мережі дирекції інформаційних програм ОРТ. Був ведучим щотижневої аналітичної програми «Время».

У 2000 році Шеремет пішов з новинних програм та продовжив працювати на Першому каналі вже як автор документальних фільмів і спеціальних проектів в рамках інформаційних програм. Остаточно пішов з телеканалу 2008-го року.

У 2011 році Шеремет недовго був ведучим передачі «Вирок» на телеканалі РЕН ТВ.

З вересня 2013 по 2014 працював ведучим програми «Прав? Да!» на Громадському телебаченні Росії.

Учасник конгресу «Україна — Росія: діалог», що пройшов 24-25 квітня 2014 року в Києві[13].

Павло Шеремет загинув у середу вранці, 20 липня 2016 р. у Києві, в результаті вибуху автомобіля, машина вибухнула на розі вулиці  Богдана Хмельницького та Івана Франка навпроти ресторану МкДональдс.

Ця машина належала керівнику «Української правди» Олені Притулі, але її в машині не було.

Авторські роботи

Є автором документальних фільмів «Дике полювання» та «Дике полювання — 2», «Осетрова війна», «Чеченський щоденник», «1991 — Останній рік імперії», «Остання висота генерала Лебедя», «Страта Саддама. Війна без переможця», «Єгор Гайдар. Окаянні дні», ювілейного фільму про колишнього президента СРСР Михайла Горбачова, фільму, присвяченого 60-річчю початку блокади Ленінграда, документальної стрічки про російський ринок антикваріату і низки інших.

Є одним з авторів книги «Випадковий президент», присвяченої режиму президента Білорусі О. Лукашенка (у співавторстві зі Світланою Калінкіною). У 2005 році написав книгу «Пітерські таємниціВолодимира Яковлєва» про нових російських політиків з Санкт-Петербурга. У 2009 році вийшла його книга про Саакашвілі, про шестиденну війну в серпні 2008 року, про російсько-грузинські відносини «Саакашвілі\Грузія. Загиблі мрії».

Навесні 2009 року опублікував навчальний посібник для журналістів «ТВ. Між ілюзією і правдою життя». Регулярно проводить майстер-класи для молодих, регіональних журналістів.

Створив незалежний громадсько-політичний новинний сайт «Білоруський партизан» (www.belaruspartisan.org), який є одним з найбільш відвідуваних інтернет-ресурсів у Білорусі.

Наприкінці грудня 1999 відсторонений від обов'язків генеральний прокурор Юрій Скуратов заявив, що подав до суду позов про захист честі і гідності до Павла Шеремети. Підставою для позову стала заява Шеремета про те, що Скуратов має будинок в Орловської області.

У 1998 році отримав премію Міжнародного комітету захисту журналістів за внесок у розвиток свободи слова, був номінантом премії ТЕФІ як «найкращий репортер» 1999 року і фіналістом ТЕФІ 2001року в номінації «журналістське розслідування» за фільм «Дике полювання», у 2003 році — в номінації «публіцистична програма» за документальний фільм «Раб і його жінки». У 2002 році став лауреатом премії ОБСЄ за демократію та за захист прав людини в галузі журналістики.

Українська правда

З 2012 року веде блог журналіста в інтернет-газеті «Українська правда».

Сім'я

Дружина — Наталія, двоє дітей — син Микола і дочка Єлизавета.