Рейнгольд Глієр

Ре́йнгольд (Ерне́ст) Мо́ріцевич Гліер (* 30 грудня 1874 (11 січня 1875), Київ — † 23 червня 1956, Москва) — український і російський композитор, диригент, педагог, музично-громадський діяч німецько-польського походження.

Життєпис

Батько — Моріц Гліер (1835–1896), власник майстерні музичних інструментів

Мати — Юзефа (Жозефіна Вікентіївна) Корчак (1852–1937)

Випускник (1894) і викладач Київського музичного училища (з 1956 р. носить ім'я Р. М. Гліера).

Закінчив Московську консерваторію (1900) по класу композиції М. Іполитова-Іванова, теоретичні предмети вивчав у А. Аренського, Г. Конюса, С. Танєєва, І. Гржималі.

Серед його приватних учнів — М. Мясковський і С. Прокоф'єв.

1913 — професор класу композиції, 1914–1919 — директор і викладач Київської консерваторії.

Учні — Л. Ревуцький, Б. Лятошинський та інші.

1920–1941 — професор Московської консерваторії. Доктор мистецтвознавства (1941), лауреат премії ім. М. Глінки (1908), Державних премій СРСР (1946, 1948, 1950), Народний артист Азербайджанської РСР (1934), Народний артист Узбецької РСР, народний артист РРФСР (1935), народний артист СРСР (1938).

Автор багатьох творів у різних жанрах, зокрема балетів «Червоний мак», «Мідний вершник», Концерту для голосу з оркестром, романсів, інструментальних композицій тощо.

Гліер та Україна

Рейнгольд Гліер тривалий час жив у Києві по вул. Басейній № 6 (1876–1894, 1913–1914 і 1916–1920; будинок не зберігся) і вул. Кузнечній (вул. В. Антоновича) № 23 (1914–1916). Існувала також вулиця Гліера у с. Микільська Борщагівка (відома з 1-ї пол. 20 ст. під назвою вул. Шкільна, назву «вул. Гліера» одержала у 1974. Ліквідована наприкінці 70-х рр. у зв'язку із знесенням старої забудови). З 4 січня по 20 липня 1965 вулиця Примакова в Києві мала ім'я Р. Гліера.

Р. Гліер є автором ряду творів на українську тематику, зокрема це балет «Тарас Бульба» (1951–1952), симфонічна картина-балет «Запорожці» (1921), симфонічна поема «Заповіт» пам'яті Т. Шевченка (1939–1941), «Подражаніє Ієзекіїлю» (за віршем Т. Шевченка, 1918), музика до драматичних вистав «Іван Гус», «Гайдамаки» (1920) та містерії «Великий льох» (1919–1920) за поемами Т. Шевченка.

Впливи українських фольклорних джерел виявляються в творах: 1-й струнний квартет (1889), 1-а і 2-а симфонії, концерт для арфи з оркестром (1938), «Урочиста увертюра» (1937) та ін.; оркестрування і редагування опер «Наталка Полтавка», «Чорноморці» (1918–1920), інструментація сцен із опери «Тарас Бульба» (1920) М. Лисенка, кантати «Шевченкові» і драматичні картини «Гайдамаки» К. Стеценка.

Ім'я Р. Гліера має Київське музичне училище.