Роберт I Пармський

Роберто І (італ. Roberto I di Parma; * 9 липня 1848 – † 16 листопада 1907) був герцогом Парми з 1854 до приєднання своїх володінь до П'ємонту (Piemonte) y 1859; y результаті чого йому залишився лише титул.

Біографія

Народився в Флоренції,9 juillet 1848 à Florence et mort le 16 novembre 1907 à Viareggio, est le dernier souverain des duchés de Parme et de Plaisance.

Biographie

Famille

Robert naît comme fils du duc héréditaire Charles et de Louise d'Artois, fille de Charles Ferdinand d'Artois, duc de Berry et de Caroline des Deux-Siciles (petite-fille du roi de France Charles X, sœur du « comte de Chambord »).

Il a une sœur aînée Marguerite-Marie, une sœur cadette Alice et un frère cadet Henri, comte de Bardi.

Son grand-père règne alors sur les duchés mais la révolution contraint cet homme affable mais peu politique à abdiquer. Il quitte ses États et passe sa vie entre Paris, Nice et le château saxon dont il a hérité de sa mère. Le prince héritier Charles devient le duc Charles III. Il mène une politique conservatrice et périt assassiné en 1854.

Le règne

Robert n'ayant que six ans, il règne sous la régence de sa mère. La duchesse congédie quelques-uns des collaborateurs les plus réactionnaires de son mari mais à la suite des mouvements révolutionnaires de juillet 1854, inspirés par Giuseppe Mazzini, elle met en place une politique répressive. En 1856, la régente reçoit l'unique visite de son beau-père. Le petit duc fait alors brièvement connaissance avec son grand-père.

En mai 1859, Robert n'a que onze ans lorsque débute la seconde guerre d'indépendance. Sa mère, en raison des désordres, préfère se réfugier dans le royaume lombard-vénitien des Habsbourg-Lorraine puis, en raison des défaites autrichiennes, en Suisse. La régente rédige une protestation depuis Saint-Gall le 28 juin1. Le 11 juillet, la seconde guerre d'indépendance prend fin avec les préliminaires de l'armistice de Villafranca, cependant que le 15 septembre suivant, la dynastie des Bourbons est déchue et Parme entre dans la province de l’Émilie.

Le 19 mars 1860 le duché de Parme est annexé au royaume d'Italie. Dès le 28 mars, la régente fait connaître son opposition par une protestation écrite depuis Zurich .

L'ex-duc Charles II, grand-père de Robert, se rallie au nouveau royaume d'Italie.

La vie sans couronne

Malgré la perte de son trône, Robert bénéficie d'un patrimoine considérable, la famille ducale voyage en trains privés de plus de dix voitures, dispose d'un château à Schwarzau am Steinfeld à proximité de Vienne, à Villa Pianore dans le nord de l'Italie auxquels s'ajoute en 1883 le château de Chambord, un des plus vastes domaines privés de France, hérité de son oncle maternel le comte de Chambord.

Robert, souverain victime des ambitions d'une dynastie libérale, son frère et ses sœurs, fréquentent leurs pairs, catholiques et conservateurs.

En 1867, la princesse Marguerite épouse le « duc de Madrid », futur prétendant carliste et légitimiste aux trônes espagnol et français, tandis que sa sœur Alice épouse l'ex-grand-duc Ferdinand IV de Toscane, lui aussi victime des ambitions sardes.

En 1869, Robert épouse la princesse Maria-Pia des Deux-Siciles, sœur de l'ex-roi François II. Veuf, il se remarie avec la princesse Maria-Antonia de Bragance, fille de l'ex-roi Michel Ier de Portugal. Son frère, le comte de Bardi épousera aussi une princesse des Deux-Siciles, puis une princesse de Bragance.

À la mort sans descendance de son oncle maternel, le « comte de Chambord » en 1883, Robert hérite de sa fortune et de ses biens dont le prestigieux château de Chambord.

En 1893, sa fille aînée Marie-Louise épouse le prince de Bulgarie Ferdinand Ier, fils cadet et préféré de l'ambitieuse Clémentine d'Orléans.

Mort

Le dernier duc de Parme s'éteint à la Villa Pianore, près de Viareggio le 16 novembre 1907 à l'âge de 59 ans. Sa dépouille y est inhumée.

Héritage

Moins de quatre mois après la mort du duc Robert en 1907, le grand maréchal de la cour autrichienne déclare six enfants du premier mariage de Robert incompétents : ils sont mentalement attardés et vont être placés sous l'autorité de la veuve du duc, la « duchesse » Antonia. Élie, né en 1880 et plus jeune fils du premier mariage de Robert, devient « duc de Parme » en 1950 à la mort de son frère Joseph (1875-1950). Il le restera jusqu'à sa mort en 1959.

Durant la Première Guerre mondiale certains de ses fils ont servi dans les forces armées autrichiennes, d'autres dans l'armée belge. De ses filles dont un certain nombre entra en religion, Marie-Louise fut la première reine des Bulgares, Zita, la dernière impératrice d'Autriche. De ses fils, Félix épousa la grande-duchesse Charlotte Ire de Luxembourg et René fut le père de la « reine » Anne de Roumanie.

Descendance

En 1869 Robert épouse Pia de Bourbon (1849-1882), de cette union naîtront :

1. Marie-Louise (1870-1899), elle épousa Ferdinand Ier de Bulgarie en 1893 (postérité)
2. Ferdinand Marie Charles Pie Louis François Joseph de Bourbon (1871-1872)
3. Louise Marie Annonciade Henriette Thérèse de Bourbon (1872-1943), handicapée mentale.
4. Henri (1873-1939), prétendant au duché de Parme, sans alliance, handicapé mental.
5. Immaculée (1874-1914), handicapée mentale.
6. Joseph Paul François de Bourbon (1875-1950), prétendant au duché de Parme, sans alliance, handicapé mental.
7. Marie Thérèse de Bourbon (1876-1959), handicapée mentale.
8. Marie Pia Antoinette Caroline de Bourbon (1877-1915), handicapée mentale.
9. Béatrix de Bourbon (1879-1946), elle épousa le comte Pierre Lucchesi Palli (mort en 1939) en 1906, (postérité)
10. Élie Robert Charles Marie de Bourbon (1880-1959), prétendant au duché de Parme, en 1903, il épousa Marie-Anne de Habsbourg-Lorraine-Teschen (1882-1940) (postérité)
11. Marie Anastasie Antoinette Christine Ferdinande de Bourbon (25 août 1881, Biarritz - 1881, Biarritz)
12. Auguste de Bourbon (29 septembre 1882, Biarritz - 1882, Biarritz)

Veuf, Robert de Bourbon épouse en 1884, Antonia de Bragance (1862-1959), de cette union naîtront :

1. Adélaïde (1885-1959), religieuse.
2. Sixte (1886-1934), en 1919 il épousa Hedwige de La Rochefoucauld (1896-1986) (postérité)
3. François-Xavier (1889-1977), prétendant au duché de Parme et chef de la communion carliste, épousa en 1927 Madeleine de Bourbon-Busset (1898-1984) (postérité)
4. Françoise (1890-1978), religieuse.
5. Zita (1892-1989), impératrice d'Autriche, reine de Hongrie, en 1911 elle épousa Charles Ier d'Autriche (postérité)
6. Félix (1893-1970), en 1919 il épousa la grande-duchesse Charlotte Ire de Luxembourg (1896-1985) (postérité)
7. René (1894-1962), en 1921 il épousa Marguerite de Danemark (1895-1992) (postérité dont la reine Anne de Roumanie)
8. Marie-Antoinette (1895-1977), religieuse.
9. Isabelle (1898-1984), sans alliance.
10. Louis (1899-1967), en 1939 il épousa Marie-Françoise de Savoie, princesse d’Italie (1914-2001) (postérité)
11. Henriette (1903-1987), sans alliance.
12. Gaëtan (1905-1958), épouse en 1931 Marguerite de Thurn und Taxis (postérité)

Ascendance

Tableau des parents, grands-parents et arrière-grands-parents de Robert Ier :

• 1 : Robert Ier de Parme (1848-1907) (quartiers avec rappel de la numérotation de Sosa-Stradonitz) :
  • 2 : père : Charles III de Parme (1823-1854) duc souverain de Parme
    • 4 : grand-père paternel : Charles II de Parme (1799-1884) duc souverain de Parme
      • 8 : arrière-grand-père agnatique : Louis Ier d'Étrurie (1773-1803), roi d'Étrurie (1801-†) : voir Royaume d'Étrurie
      • 9 : arrière-grand-mère : Marie-Louise de Bourbon (1782-1824), fille de Charles IV d'Espagne (1748-1819) roi d'Espagne de 1788 à 1808
    • 5 : grand-mère paternelle : Marie-Thérèse de Savoie (1803-1879)
      • 10 : arrière-grand-père : Victor-Emmanuel Ier de Sardaigne (1759-1824), roi de Sardaigne
      • 11 : arrière-grand-mère : Marie-Thérèse de Habsbourg-Lorraine-Este (1773-1832)
  • 3 : mère : Louise d'Artois (1819-1864)
    • 6 : grand-père maternel : Charles Ferdinand d'Artois duc de Berry (1778–1820)
      • 12 : arrière-grand-père : Charles X (1757–1836) roi de France de 1824 à 1830
      • 13 : arrière-grand-mère : Marie Thérèse de Sardaigne (1756-1805) fille de Victor-Amédée III de Sardaigne (1726-1796) roi de Sardaigne
    • 7 : grand-mère maternelle : Caroline de Bourbon (1798-1870)
      • 14 : arrière-grand-père : François Ier des Deux-Siciles
      • 15 : arrière-grand-mère : Clémentine de Habsbourg (1777-1801), fille de l'empereur Léopold II d'Autriche

Роберто був сином Карла ІІІ герцога Парми та Марії-Луїзі Бурбон-Франція. Успадкував трон після смерті батька у 1854.

Королівство

Йому було лише шість років, тому фактично трон дістався його матері Марії-Луїзі Бурбон-Франція, сестра чамбордського графа. Графиня відразу звільняє де-яких активних помічників свого покійного чоловіка (Карла ІІІ), але була зраджена мацініанами у липні 1854 e , що призвело до жорстокої репресивної політики, яка закінчилася Другою війною за незалежність Італії.

Роберто був скинутий з престолу в 1859, у одинадцятирічному віці, коли, у розпалі Другої війни за незалежність Італії, його мати віддала перевагу втечі до Ломбардо-Венетського королівства (Regno Lombardo-Veneto), щоб дочекатися результатів воєнних дій. У результаті підписання мирного договору Віллафранка (1860), до Парми приєдналися королівство Сардинія і Тоскана. Таким чином, герцогство Парми стало одним з найбільших у королівстві Італія.

Життя без корони

Після втрати трону, Роберто зі своєю сім'єю продовжують достатньо безбідне існування, користуючись фамільними багатствами. Подорожують приватними потягами до свого замку поблизу Відня, то до маєтку Пяноре в Тоскані, та до дивовижного замку Шамбор у Франції.

Роберто І помирає у Віареджо в 1907.

Сім'я

У 1869, у вигнанні, одружується з принцесою Марія Пія ді Бурбони-Дві Сицилії (Maria Pia di Borbone-Due Sicilie) (1849-1882), донька короля Двох Сицилій Фердинанда ІІ (Ferdinando II delle Due Sicilie). Марія Пія належала до королівської сімї двох Сицилій, і як чоловік походила з родини Бурбонів. Народила 12 дітей, померла під час пологів:

• Принцеса Марія-Луїза Бурбон-Парма(1870-1899). Дружина болгарського царя Фердінанда І.
• Принц Фердінанд (5 березня 1871 - 14 квітня 1871).
• Принцеса Луїза Марія (1872-1943). Була розумово відсталою.
• Принц Енріко І ді Парма (1873-1939). Герцог Парми 1907-1939. Був розумово відсталий, і з 1907 (дата смерті батька) його брат Еліас перейняв титул, не зважаючи на це, Енріко так і залишився відомий як Енріко І ді Парма. Тримає титул до смерті.
• Принцеса Марія Іммаколата (1874-1914). Була розумово відсталою.
• Принц Джузеппе І ді Парма (1875-1950). Герцог Парми 1939-1950. Він також був розумово відсталий; претендує на посаду герцога, як наступник Енріко І, але його брат Еліас продовжує тримати титул в своїх руках.
• Принцеса Марія Тереза (1876-1959). Була розумово відсталою.
• Принцеса Марія Пія (1877-1915). Була розумово відсталою.
• Принцеса Беатріче (1879-1946). Дружина графа П'єтро Лукезі Паллі.
• Принц Еліас I ді Парма, герцог Парми (1880-1959). Є головою герцогської сім'ї Парми (1950-1959), перейнявши титул герцога. Одружується з архігерцогинею австрійською Марією Анною.
• Принцеса Марія Анастасія (25 серпня 1881 - 7 вересня 1881).
• Принц Августо (22 вересня 1882). Помирає відразу після народження.

Після смерті першої дружини, Роберто І одружується в 1884 з португальскою принцесою Марією Антонією (Maria Antonia di Braganza). Вона також народила 12 дітей:

• Принцеса Марія делле Неве Аделаіде (1885-1959). Є благословеною сестрою в монастирі Солесмес (Франція).
• Принц Сісто ді Бурбон-Парма (1886-1934).
• Принц Франческо Саверіо ді Бурбон (1889-1977). Одружений з Маддаленою ді Бурбон-Бузетто. Є претиндентом на герцогство Парми під імям Саверіо І ді Парма (1974-1977)
• Принцеса Франческа (1890-1978). Є благословеною сестрою в монастирі Солесмес (Франція).
• Принцеса Зіта ді Бурбон-Парма (Zita di Borbone-Parma) (1892-1989). Дружина австрійського імператора Карла І.
• Принц Феліче ді Бурбон-Парма (1893-1970). Одружується з люксембурзькою грангерцогинею Шарлоттою (Charlotte vu Lëtzebuerg), яка є його двоюрідною сестрою (їх матері були сестрами).
• Принц Ренато (1894-1962). Одружений з датською принцесою Маргаритою.
• Принцеса Марія Антонія (1895-1937). Є благословеною сестрою в монастирі Солесмес (Франція).
• Принцеса Ізабелла (1898-1984). Помирає не одружена.
• Принц Луіджі (1899-1967). Одружується з принцесою Марією Франческою ді Савоя.
• Принцеса Енрікетта (1903-1987). Помирає не одружена.
• Принц Гайтано (1905-1958). Одружується з принцесою Маргаритою ді Турн енд Таксіс (di Thurn and Taxis). У шлюбі народжується донька Діана. Був розлучений в Будапешті 24 січня 1940.