Роберт Оппенгеймер

Джуліус Роберт Оппенгеймер (англ. Julius Robert Oppenheimer, *22 квітня 1904, Нью-Йорк — †18 лютого 1967 Прінстон, Нью-Джерсі, США) — американський фізик-теоретик, професор фізики Каліфорнійського університету в Берклі, член Національної академії наук США (з 1941 року). Широко відомий як науковий керівник Манхеттенського проекту, в рамках якого в роки Другої світової війни розроблялись перші зразки ядерної зброї; через це Оппенгеймера часто називають «батьком атомної бомби». Атомна бомба була вперше випробувана в Нью-Мексико в липні 1945 року; згодом Оппенгеймер згадував, що в той момент йому прийшли в голову слова з Бхагавад-гіти: «Якби на небі разом зійшли сотні тисяч сонць, їх світло могло б зрівнятися з сяйвом, що линули від Верховного Господа… Я — Смерть, великий руйнівник світів, що несе загибель всього живого».

Після Другої світової війни він став керівником Інституту перспективних досліджень в Прінстоні. Він також став головним радником в новоствореній Комісії США з атомної енергії і, використовуючи своє становище, виступав на підтримку міжнародного контролю над ядерною енергією з метою запобігання поширення атомної зброї та ядерної гонки. Ця антивоєнна позиція викликала гнів ряду політичних діячів під час другої хвилі «Червоної загрози». У підсумку, після широко відомого політизованого слухання в 1954 році, він був позбавлений допуску до секретної роботи (англ. security clearance). Не маючи з тих пір прямого політичного впливу, він продовжував читати лекції, писати праці і працювати в галузі фізики. Десять років по тому президент Джон Кеннеді нагородив ученого премією Енріко Фермі в знак політичної реабілітації; нагорода була вручена вже після смерті Кеннеді Ліндоном Джонсоном.

Найзначніші досягнення Оппенгеймера у фізиці включають: наближення Борна — Оппенгеймера для молекулярних хвильових функцій, роботи по теорії електронів і позитронів , процес Оппенгеймера — Філіпс в ядерному синтезі і перше пророцтво квантового тунелювання. Разом зі своїми учнями він вніс важливий вклад в сучасну теорію нейтронних зірок та чорних дірок, а також у вирішення окремих проблем квантової механіки, квантової теорії поля і фізики космічних променів. Оппенгеймер був учителем і пропагандистом науки, батьком-засновником американської школи теоретичної фізики, що отримала світову популярність в 30-ті роки XX століття.

Ранні роки життя

Дж. Роберт Оппенгеймер народився в Нью-Йорку 22 квітня 1904 року в єврейській сім'ї. Його батько, заможний імпортер тканин Джуліус С. Оппенгеймер (Julius Seligmann Oppenheimer, 1865—1948), іммігрував в США з Ханау (Німеччина) в 1888 році. Сім'я матері — отримала освіту в Парижі художниці Елли Фрідман (Ella Friedman, померла 1948) — також іммігрувала до США з Німеччини в 1840-х роках. У Роберта був молодший брат, Френк (Frank Oppenheimer), який теж став фізиком.

В 1912 році Оппенгеймери переїхали на Манхеттен, в квартиру на одинадцятому поверсі будинку 155 на Ріверсайд Драйв, поруч з 88-ю Західною вулицею. Цей район відомий своїми розкішними особняками і таунхаусами. Сімейна колекція картин включала оригінали Пабло Пікассо та Жана Вюйара і принаймні три оригінали Вінсента ван Гога.

Оппенгеймер деякий час вчився в Підготовчої школі ім. Алкуїна (Alcuin Preparatory School), потім, у 1911 році, він вступив в Школу Товариства етичної культури (Ethical Culture Society School). Вона була заснована Феліксом Адлером (Felix Adler) для заохочення виховання, пропагованої Рухом етичної культури (Ethical Culture movement), чиїм гаслом було «Діяння перш Віри» (англ. Deed before Creed). Батько Роберта був членом цього суспільства протягом багатьох років, входив до ради його піклувальників з 1907 по 1915. Оппенгеймер був різнобічним учнем, цікавився англійською і французькою літературою і особливо мінералогією. Він закінчив програму третього і четвертого класів за один рік і за півроку закінчив восьмий клас і перейшов у дев'ятий, в останньому ж класі він захопився хімією.Роберт поступив в Гарвардський коледж (Harvard College) роком пізніше, коли йому було вже 18 років, оскільки пережив напад виразкового коліту, коли займався пошуком мінералів в Яхимові під час сімейного відпочинку в Європі. Для лікування він відправився в Нью-Мексико, де був зачарований верховою їздою і природою південного заходу США.

На додаток до профілюючих дисциплін (спеціалізації, англ. academic major) студенти мали вивчати історію, літературу і філософію або математику. Оппенгеймер компенсував свій «пізній старт», беручи за шість курсів за семестр, і був прийнятий в студентське почесне суспільство «Фі Бета Каппа» (Phi Beta Kappa Society). На першому курсі Оппенгеймеру було дозволено проходити магістерську програму з фізики на основі незалежного вивчення; це означало, що він звільнявся від початкових предметів і міг прийматися відразу за курси підвищеної складності. Прослухавши курс термодинаміки, який читав Персі Бріджмен, Роберт серйозно захопився експериментальної фізикою. Він закінчив університет з відзнакою (лат. summa cum laude) всього через три роки.

В 1924 році Оппенгеймер дізнався, що його прийняли в Коледж Христа (Christ's College) в Кембриджі. Він написав листа Ернесту Резерфорду з проханням дозволити попрацювати в Кавендішській лабораторії. Бріджмен дав своєму студенту рекомендацію, відзначивши його здібності до навчання і аналітичний розум, однак на закінчення зазначив, що Оппенгеймер не схильний до експериментальної фізики. Резерфорд не був вражений, тим не менш Оппенгеймер поїхав в Кембридж в надії отримати іншу пропозицію. У результаті його прийняв до себе Дж. Дж. Томсон за умови, що молода людина закінчить базовий лабораторний курс. З керівником групи Патріком Блеккетом, який був всього на кілька років його старше, у Оппенгеймера склалися неприязні відношення. Одного разу він змочив яблуко в отруйній рідині і поклав Блакетту на стіл; Блакетт не з'їв яблуко, але Оппенгеймеру призначили пробацію (випробувальний термін) і веліли поїхати в Лондон для проходження серії прийомів у психіатра.

Багато друзів відзначали у Оппенгеймера — високу і худу людину, завзятого курця, він часто навіть забуває поїсти в періоди інтенсивних роздумів і повної концентрації, схильний до саморуйнівної поведінки. Багато разів в його житті бували періоди, протягом яких його меланхолійність і ненадійність викликали у колег і знайомих ученого занепокоєння. Тривожний випадок стався під час його відпустки, яку він узяв, щоб зустрітися зі своїм другом Френсісом Фергюсоном (Francis Fergusson) в Парижі. Розповідаючи Фергюсону про свою незадоволеность експериментальною фізикою, Оппенгеймер раптово підхопився зі стільця і став душити його. Хоча Фергюсон легко парирував атаку, цей випадок переконав його в наявності серйозних психологиних проблем у свого друга. Протягом всього життя він відчував періоди депресії. «Фізика мені потрібна більше, ніж друзі», — Сказав він одного разу своєму братові.

В 1926 році Оппенгеймер пішов з Кембриджа, щоб вчитися в Геттінгенському університеті під керівництвом Макса Борна. У той час Геттінген був одним з провідних центрів теоретичної фізики у світі. Оппенгеймер знайшов там друзів, які згодом добилися великого успіху: Вернера Гейзенберга, Паскуаля Йордана, Вольфганга Паулі, Поля Дірака, Енріко Фермі, Едварда Теллера та інших. Оппенгеймер був також відомий своєю звичкою «захоплюватися» під час дискусій; часом він переривав кожного виступаючого на семінарі. Це настільки дратувало інших учнів Борна, що одного разу Марія Гепперт представила науковому керівнику петицію, підписану нею самою і майже всіма іншими учасниками семінару, з погрозою влаштувати бойкот занять, якщо Борн не змусить Оппенгеймера заспокоїтися. Борн поклав її на своєму столі так, щоб Оппенгеймер зміг її прочитати, — і це принесло очікуваний результат без будь-яких слів.

Роберт Оппенгеймер захистив дисертацію на ступінь доктора філософії в березні 1927 року, у віці 23 років, під науковим керівництвом Борна. Після закінчення усного іспиту, що відбувся 11 травня, Джеймс Франк, головуючий професор, як повідомляють, сказав: «Я радий, що це закінчилося. Він ледве сам не почав ставити мені питання».

Початок професійної діяльності

У вересні 1927 року Оппенгеймер подав заявку і отримав від Національної науково-дослідної ради (United States National Research Council) стипендію на проведення робіт в Каліфорнійському технологічному інституті («Калтеха»). Однак Бріджмен також хотів, щоб Оппенгеймер працював в Гарварді, і в якості компромісу той розділив свій навчальний 1927-28 рік так, що в Гарварді він працював в 1927, а в Калтеха — в 1928 році. В Калтеха Оппенгеймер близько зійшовся з Лайнусом Полінгом; вони планували організувати спільний «наступ» на природу хімічного зв'язку, район, в якій Полінг був піонером; очевидно, Оппенгеймер зайнявся б математичною частиною, а Полінг інтерпретував би результати. Проте ця затія (а разом з тим і їх дружба) була припинена в зародку, коли Полінг почав підозрювати, що відносини Оппенгеймера з його дружиною, Авою Хелен (Ava Helen Pauling), стають занадто близькими. Одного разу, коли Полінг був на роботі, Оппенгеймер прийшов до них в будинок і раптово запропонував Аве Хелен зустрітися з ним в Мексиці. Вона категорично відмовилася і розповіла про цей інцидент своєму чоловікові. Цей випадок, а також те, з яким видимою байдужістю його дружина розповіла про це, насторожили Полінга, і він негайно розірвав свої відносини з фізиком. Оппенгеймер згодом пропонував Полінгу стати главою Хімічного підрозділу (Chemistry Division) Манхеттенського проекту, але той відмовився, заявивши, що він пацифіст.

Див. також

• 67085 Оппенгеймер - астероїд, названий на честь вченого.