Станіслав Гербурт
Станіслав Гербурт — львівський каштелян і староста Самбора, брат Валентія Гербурта; помер 1584 р. Представник роду Гербуртів.
Правдоподібно, був призначений для господарювання в маєтках батьках як настарший з 5-и синів підкоморія перемиського Яна Гербурта та Ядвіги Хвалівни з Пел(в)нятичів. В джерелах з'являється 16 березня 1646 р. як перемиський підкоморій. Посаду міг отримати після батька, який ще жив 16 серпня 1542 р. В 1550 р. брав участь в сеймі (не відомо, чи був послом). Почав робити кар'єру (як брат Міколай)завдяки сентименту короля Сігізмунда ІІ Авґуста до далеких родичів Барбари Радзивілл. Між 18 березня 1552 та 12 травня 1553 р. став перемиським каштеляном. 8 травня 1555 р. був львівським каштеляном. На сеймі 1555 р. мав претензії щодо отримання без права на довічно королівщини Маковнів (втратив на нього права, але зберіг доживоття). Ревний католик, 13 березня 1563 р. був одним (крім перемиського каштеляна Пйотра Барзого) сенатором, який виступав проти забирання у біскупа права суду над виконанням функцій старости. За це отрмав симпатію примаса Уханський.
8 січня 1564 р. король призначив одним з 6-ти комісарів, які мали за дозволом сенату брати участь в ревізії королівських надань. 12 лютого 1564 р. разом з іншими сенаторами підтримав унію з ВКЛ. 28 червня 1566 р. отримав магдебурзьке право для Добромиля, 15 років звільнення від податків, 2-ма ярмарками (3 травня та 15 жовтня), щотижневими торгами. 2 серпня 1566 р. отримав право викупу королівщин Перемиської землі, кому-небудь записаних чи заставлених. В 1567 р. разом з молодим Яном Замойським забирав у спадкоємців Яна Стажеховського багате Самбірське староство (тенуту). 7 липня 1568 р. мав посади старости самбірського, дрогобицького. Намагався мирно співіснувати з православними: 11 листопада 1568 р. дозволив оплати за виготовл горілки в Солі йшли для рестврації парафії, 26 листопада 1568 р. в селі Криве фундував попівство. 28 лютого 1575 р. був обраний одним з суддів генерального суду Руського воєводства.
Був прихильником кандидатури Генріха Валуа. Разом з подільським воєводою Миколаєм Мелецьким намагався відтермінувати рішення про оголошення примасом цісаря королем; не «палили за собою мостів», підписали вибір королем Баторія, вітали його у Вишні та Перемишлі. Через це зміг отримати 15 червня 1578 р. скасування виключного привілею Долини продавати сіль у Белзькому та Волинському воєводствах. 3 січня 1580 р. отримав для себе право розвозу солі по всій Речі Посполитої. В 1582 р. брав участь в угоді щодо спадку примаса між новим примасом Стан. Карнковським та зятем — дрогобицьким старостою Павелом Уханським. Остання документальна згадка про нього за 19 січня 1584 р. 29 березня 1584 р. вже не жив.
Власність
У 1557 р. отримав право викупу з рук села Любківці (Снятинський повіт). В 1563 р. з братами Яном, Миколаєм провів поділ сіл у Перемиській землі, з яких викупив у Яна 1576 р. Папоротне, П'ятницю, Кропивницю, Сопутник. Позичав гроші королю, за що отримав багату Самбірську тенуту (кварта і річна плата до скарбниці 8500 флоринів, викупив у Зборовських претензії на неї за 30000 флоринів). Разом з братом Яном володіли містом Библом. Не був щедрим; тільки для ректора школи в Фельштині (мав бути бакалавр Краківської академії) надав невелику суму (для учнів — 2 золотих на рік, для плебана — 20).
Сімя
Оженився перед 13 січня 1557 р. з Катажиною — донькою войського медицького Анджея Барзого (Барзи). Діти:
- Пйотр Ян — (бл. 1550) — навчався в Інґольштадті, в 1574 р. був у Римі, де ним опікувався Станіслав Гоз'юш; 1580 р. отримав в Моґунції ступінь філософський, 1581 р. був у Парижі. Не брав активн участі в політичному житті. В грудні 1584 р. не хотів бути послом на сейм від сеймику у Вишні (переконували прихильники канцлера, також Зборовського), помер у 1586 чи 1588 р. Знав кілька мов.
- Еразм — навчався в Кракові (1580 р.), Інгольштадті 1581 р., Діллінґені 1582 р.; його син Еразм Войцех — улюбленець Яна Щасного Гербурта, якому віддав в безплатну оренду Фельштин, Глибоке, Сусідовичі, що викликало протест опікунів.
- Станіслав — навчався з братом Еразмом, в дідичному Добромилі заклав друкарню; був одружений з каштелянкою равською Тшцінською, яку по його смерті 1601 р. прогнав з маєтків добромильських спадкоємець Ян Шасний
- Анна — 1571 заміж за белзького воєводу Павела Уханські (братанок примаса)
- Дорота — дружина: земського галицького судді Яна Сенявського; коронного підчашого Анджея Зебжидовського
- Катажина — чоловік — Миколай Язловецький
Джерело: wikipedia.org
немає місць