Стефан Чарнецький

Сте́фан Чарне́цький (пол. Stefan Czarniecki, *1599 — †16 лютого 1665) — один із визначних польських полководців 17 століття. Походив зі середньої шляхти.

Народився в родовому помісті Чарнца в місті Влощова на півдні Польщі в сім'ї королівського дворянина, середньозаможного шляхтича Кшиштофа Чарнецького. Був одним з 10-ти його синів. Обрав військову кар'єру, закінчив тільки середні школи. Опановував військове мистецтво в кавалерійському корпусі, правдоподібно, під опікою старшого брата Павела. В 18 років став офіцером.

Брав участь у Хотинській битві яка поклала край війні 1620—1621 років. Потім служив під проводом гетьмана Станіслава Конєцпольського і брав участь в походах проти кримських татар в 1624 році, зокрема в битві під Мартиновим. Також отримав досвід в війні зі шведами та Смоленській війні. В 1637 брав участь у придушенні повстання Павлюка (Кумейківська битва). В 1644 разом з Конєцпольським брав участь в битві під Охматовим, в якій Річ Посполити завдала тяжкої поразки кримському хану Тугай-бею.

З 1648 року учасник боротьби проти повстання Хмельницького; у битві під Жовтими Водами (1648) потрапив у татарський, а потім козацький полон. Повернувшися з полону у 1649 році, брав участь у боях під Зборовом (1649), Берестечком (1651) і битві під Батогом (1652). В останній він ледве уникнув смерті, сховавшись в стозі сіна і спостерігав розправу над декількома тисячами поляків. Внаслідок цього він завжди дотримувався думки, що ніякі компроміси з ворогами неможливі. 1653 — зазнав поразки на Поділлі від козацьких військ під проводом Івана Богуна. Вирізав усіх жителів селища Погребище (чоловіків, жінок і дітей) 1653 напавши під час ярмарки.

З 1655 року керував польським військом у боротьбі із шведами короля Карла X, і Юрія II Ракоція, Чарнецький відзначився при обороні Кракова. Він організував партизанську війну, яка виявилася ефективним засобом боротьби проти шведів. Чарнецький завдав шведам кілька серйозних поразок, зокрема при Ярославі та Козеніце в 1656 році, однак і сам був розбитий невеликим шведським загоном у Хойніце. Однак, організоване під його керівництвом народне повстання проти шведів закінчилося успіхом. Завдяки Чарнецькому король Ян II Казимир зміг повернутися із заслання і знову стати на чолі держави.

Після відходу шведів з Польщі та укладення союзу з Данією і підписання Оливського миру, війна була припинена. Чарнецький був переведений на східний кордон Речі Посполитої, де йшла війна з Росією. У 1660 році командував польськими загонами в битвах під Полонкою і на річці Басьо.

На початку 1661 року польський сейм публічно відзначив заслуги Чарнецького. Взимку 1662-63 років брав участь в засіданнях Сенату у Львові. В 1663 році мав битву з військом І. Брюховецького.

Король Ян II Казимир наділив Чарнецького титулами і багатствами. В 1665 році був призначений польним гетьманом коронним. Загинув від вогнепальної рани через 6 тижнів після цього призначення при облозі Ставищ, в яких після взяття він наказав вирізати всіх жителів.

За однією з версій, після знищення військами під його проводом Суботова наказав витягнути тіла Богдана Хмельницького та його сина Тимоша з родинної гробниці, спалити, попіл зарядити у гармату та вистрелити.

Посади

Каштелян київський (1652), староста: канівський (до 1663), ковельский (1655), ратненський, тикоцинський (1659), реґіментар (1656), воєвода руський (з 1657 року), староста воєвода київський (1664), польний гетьман коронний (1665).