Стефан Збаразький

Стефан Збаразький (пол. Stefan Zbaraski, близько 1518 — †1585) — князь руський з роду Збаразьких, придворний короля (з 1543 року), воєвода вітебський (1555 — 1564), каштелян троцький (з 1564 року) і воєвода троцький (1566 — 1585 рр.).

Стефан Збаразький народився близько 1518 року у сім'ї Андрія Збаразького і Олени Гербуртовської (Ганни Гербурт. Був державцем Могильова, дідичем сомільських, жосленських, рудницьких і доруніських маєтків. Став князем збаразьким після 1528 року.

У 1556 році Стефан виступав послом в Москві, де уклав мирний договір на шість років. За королювання Стефана Баторія брав участь у війні з Іваном Грозним і під Полоцьком, разом з Остафієм Воловічем, командував піхотою.

С.Збаразький виступав за укадання Люблінської унії; був одним із руських магнатів, які залишилися в Любліні після від'їзду з міста литовських послів в ніч на 28 лютого 1569 року, вирішивши перейти з литовського до польського підданства. 22 травня син Стефана — Петро Збаразький — був одним із перших руських князів, які склали присягу на вірність королю Польщі. Сам Стефан склав її 26 травня.

Під час безкоролів'я 1574 року передав містечко Межиріччя Підляське, що належало Короні Польській, до Брестського воєводства, так що прибутки з нього належали Великому князівству Литовському.

Одружувався тричі: перший раз на княгині Анні Заберезинській, другий — на княгині Анастасії Мстиславській, третій — на Дороті Фірлей, кальвіністці, доньці любельського каштеляна Анджея Фірлея. Від першої дружини Стефан мав сина Петра. Свою доньку Варвару Збаразький віддав за кузена, Габріеля Тищинського.

Стефан Збаразький був охрещений православним, перейшов у кальвінізм; був одним із головних протестантів Великого князівства Литовського і Корони Польської. Сприяючи поширенню кальвінізму на своїх землях, виділяв кошти на будівництво і підтримку православних монастирів. Перед своєю смертю у 1585 році став католиком.