Теодо́р Аксенто́вич

Теодо́р Аксенто́вич (пол. Teodor Axentowicz, вірм. Թեոդոր Աքսենտովիչ; * 13 травня 1859, Брашов, Румунія — † 27 серпня 1938, Краків, Польща) — польський художник вірменського походження.

Народився в Брашові (Трансільванія), у вірменській родині. Художню освіту здобував в 1879—1882 в Мюнхенській академії красних мистецтв. Один рік (1882) удосконалював майстерність в Парижі в студії Дюран-Рюеля. По закінченні академії працював як художник- ілюстратор в різних виданнях. В творчому доробку художника - копії з картин Сандро Боттічеллі та Тиціана. Здійснив декілька подорожей країнами Західної Європи, відвідав Рим і Лондон. Починав з картин побутового жанру, згодом перейшов до створення портретів. Уславився як портретист молодих і тендітних, привабливих жінок, більшість яких створена в техніці пастель. В творах митця з часом дедалі більше проявлялись риси доби сецесії (плакати до виставок художнього товариства товариства «Штука», жіночі портрети ).

Створив численні портрети пастеллю і картини на українську тематику: «Гуцул з люлькою», «Похорон селянина на Поділлі», «Похорон гуцула» та ін., в яких зобразив народний побут, обряди та звичаї.

Викладацька та громадська діяльність

Професор Краківської академії красних мистецтв.

1897 року створив художню школу для жінок.

В історії польського мистецтва відомий також як один з засновників польського художнього товариства Sztuka, яке працювало над створенням художніх виставок і продажем картин. Серед засновників і членів нового товариства -

• Станіслав Виспянський
• Джуліан Фалат
• Яцек Мальчевський
• Леон Вичулковський
• Ян Станіславський
• Володимир Тетмаєр
• Юзеф Мегоффер
• Йосип Хелмонський

Твори для Вірменської церкви у Львові

1906 року вірменський архієпископ Йосип Теодорович запросив двох мтців з Академії - Теодора Аксентовича та Йосипа Мехоффера - взяти участь в реконструкції і декоруванні Вірменської церкви у Львові. Релігійна громада підтримала пропозиції щодо створення нового декору при відновленні храму. Теодору Аксентовичу належить проект нового вівтаря з мармуру та мозаїки в абсиді. Згодом храм прикрасив фресками художник Ян Генрік Розен в стилістиці пізньої сецесії.