Умберто Еко

Умбе́рто Е́ко (італ. Umberto Eco; 5 січня 1932, Алессандрія, П'ємонт, Італія — 19 лютого 2016) — італійський письменник, філософ, лінгвіст, літературний критик, спеціаліст із семіотики і медієвіст.

Біографія

Прізвище Еко (Eco), ймовірно, є абревіатурою від ex caelis oblatus (лат. «дарунок з небес»), яке було дане його дідові (знайді) міськими урядовцями.

Його батько, Джуліо Еко, працював бухгалтером, а потім був учасником трьох воєн. Під час Другої світової війни Умберто і його мати, Джованна, переїхали в невелике село в горах П'ємонту.

Шкільну освіту отримав при салезіанському монастирі. Згадки про орден, його засновника та його твори є в працях та інтерв'ю письменника.

Джуліо Еко був одним із 13 дітей в сім'ї і хотів, щоби його син отримав юридичну освіту, але Умберто поступив у Туринський університет, щоби вивчати середньовічну філософію й літературу, і 1954 року успішно його закінчив. Свою дипломну роботу Умберто писав по Томі Аквінському. Після завершення роботи над нею та випуску з університету, Еко розірвав свої стосунки з церквою. «Хоч я все ще люблю той світ, я перестав вірити в Бога в свої двадцять, після докторської роботи по Томі Аквінському. Можна сказати, що в дивовижний спосіб він зцілив мене від моєї віри».

Умберто Еко працював на телебаченні, оглядачем одного з найвпливовіших італійських видань «Еспрессо» (італ. L’Espresso), викладав естетику і теорію культури в університетах Мілана, Флоренції і Турина.

Професор Болонського університету.

З вересня 1962 року одружений з Ренатою Рамґ, вчителькою мистецтв німецького походження. Мають сина й доньку.

Наукова робота і творчість

Як науковець є найвідомішим спеціалістом нашого часу з історії середньовічної Європи. Є також філософом, хоча цим менш відомий.

Написав понад два десятки наукових праць із семіотики, лінгвістики, теорії літератури, теорії культури, естетики та моралі. Але світову славу Умбертові Еко принесла не його наукова діяльність, а літературна. Хоча у тканину оповіді кожного роману вплетені знання, здобуті ним зі своїх наукових досліджень.

Літературну діяльність почав 1980 року написанням філософсько-детективного роману «Ім'я рози». Цей роман досі залишається найпопулярнішим його твором. Інші відомі романи: «Маятник Фуко» (1988), «Острів попереднього дня» (1994), «Бавдоліно» (2000), «Дивовижний вогонь королеви Лоани» (2004) і «Празький цвинтар» (Il Cimitero di Praga) (2010).

Енциклопедичні знання Еко вражають. Складається враження, що він намагається охопити весь інтелектуальний набуток європейської цивілізації і зрозуміти культурологічні процеси, які відбувалися і відбуваються у Європі. Умберто Еко є наче сучасним втіленням ідеалу італійського Відродження — «універсальної людини» (homo universale).

Відзнаки і нагороди

Є почесним доктором 38 знаних університетів світу.

Кавалер французького офіцерського Ордена почесного легіону (2003).

Українські видання

Твори Умберто Еко українською мовою видавали:

• «Літопис»: «Маятник Фуко» (1998); «Роль читача. Дослідження з семіотики текстів» (2004)
• «Фоліо»: «Ім'я рози» (2006); «Бавдоліно» (2006); «Празький цвинтар» (2011); «Таємниче полум'я цариці Лоани» (2012); «Номер нуль» (2015)
• «Мандрівець»: «Як написати дипломну роботу: Гуманітарні науки» (2007)
• «Лаурус»: У.Еко, Е.Кармі. «Три оповідки» (2013)
• «Видавництво Старого Лева»: У. Еко, Ж.-К. Кар’єр. «Не сподівайтеся позбутися книжок» (2015)
• «Всесвіт»: фрагменти роману «Дивовижний вогонь королеви Лоани»

Україномовне видання роману Умберто Еко «Празький цвинтар» (переклала Ю. В. Григоренко), яке вийшло друком 2011 року, було одним із перших у світі.

Умберто Еко про Вікіпедію

Умберто Еко часто користується Вікіпедією, водночас доволі критично ставиться до вмісту енциклопедії:

Коли я пишу, то звертаюся до Вікіпедії за довідками 30—40 разів на день, тому що це дійсно корисно. Я вимушено користуюся Вікіпедією, в тому числі й через артритні причини: чим більше болить моя спина, тим більших зусиль мені коштує піднятися і перевірити «Treccani» (Італійська енциклопедія наук, літератури і мистецтва — ред.), отож, якщо я можу знайти дату чийогось дня народження у Вікіпедії — тим краще.
Вікіпедія корисна для мене, бо я можу знайти потрібну мені інформацію; я їй не довіряю, бо кожен знає, що зі зростанням Вікіпедії, кількість помилок теж росте. Я дивлюся в італійську Вікіпедію; я не впевнений чи повідомлення точне, тоді я перевіряю англійську версію, а пізніше ще інше джерело, і якщо всі три кажуть мені, що якийсь пан помер 371 року, тоді я починаю цьому вірити.
Вікіпедія, як і все міжмережжя, має проблему фільтрування інформації. Там є як брехлива, так і правдива інформація; але багатий (під багатими і бідними в даному випадку Еко має на увазі людей освічених і не дуже — ред.) володіє технікою фільтрування, принаймні у тих сферах, де він хоч трохи розбирається. Бідний підхоплює перший уривок інформації, що йому трапляється.

— Інтерв’ю для Вікіпедії 24.04.10(англ.)

Факти

Умберто Еко — визнаний експерт у сфері бондології, тобто всього, що пов'язане з Джеймсом Бондом. У цій галузі ним видані такі праці: італ. Il Caso Bond (англ. The Bond Affair), (1966) — збірка есе під редакцією Умберто Еко; англ. The Narrative Structure in Fleming, 1982.

На честь Умберто Еко названо астероїд 13069 Умбертоеко