Вацлав Серошевський

Вацлав Серошевський (*Wacław Sieroszewski, 21 серпня 1858 —†20 квітня 1945) — польський письменник, вчений-етнограф, революціонер. Писав під псевдонимом «Сірко».

Походив зі шляхетської родини Серошевських гербу Роля. Народився у с. Вулька Козловська Варшавської губернії Російської імперії. Після тюремного ув'язнення батька за участь у повстанні 1863 року і смерті матері залишився під опікою сім'ї. За участь у патріотичних таємних товариствах був виключений російською владою з 5 класу початкової школи.

Після цього став вчитися на слюсаря у технічній школі залізничників. У 1870-ті роки зблизився із польськими соціалістами. В 1878 році його було заарештовано у Варшаві. У 1879 році заслано до Сибіру. Тут розпочав свою наукову та літературну діяльність. У 1880 році перебираєтсья до Верхоянську. У 1892 році пом'якшують покарання й переводять до Іркутську. У 1894 році отримує дозвіл переїхати до Санкт-Петербургу. Наприкінці 1890-х років подорожував Кавказом.

За свої численні етнографічні роботи про жителів Якутії отримав підтримку Російського географічного товариства і у 1898 році Серошевському було надано право на проживання на території Царства Польського. Втім у 1900 році знову заарештовано за участь у демонстрації з нагоди відкриття пам'ятника Адаму Міцкевичу у Варшаві. Проте незабаром випущено.

За завданням Російського географічного товариства у 1903–1904 роках здійснив подорож на Далекий Схід Росії, де вивчав життя місцевих народів, та очолив науково-дослідницьку експедицію до Японії. У 1904 році подорожував Кореєю, Китаєм, Цейлоном (сучасна Шрі-Ланка), Єгиптом. Звідти повернувся до Варшави.

Під час революційних подій 1905 року знову заарештовано на декілька місяців. Після цього перебирається до Австро-Угорщини, де мешкав почергове у Кракові та Закопане.

У 1910–1914 роках жив в Парижі. Тут приєднався до асоціації «Стрілець», увійшов до лав 1 кавалерійського полку польських легіонів Владислава Беліни-Пражмовського в Першій світовій війні.

У 1918 році в якості лідера Партії національної незалежності був міністром інформації та пропаганди в тимчасовому уряді Польської республіки. У роки 1927–1930 він був президентом Союзу польських письменників. У 1933 році він був обраний членом Польської академії літератури. У 1933 році нагороджений Великою стрічкою Ордену Визволення Польщі. У 1935–1938 роках був членом Сенату.

Під час Другої Світової війни перебирається з Варшави до міста П'ясечно. Помер тут невдовзі після звільнення міста від німецьких військ у 1945 році.

Творчість

У доробку Серошевського є праці політичного, етнографічного змісту. Він автор відомого агітаційного вірша «Чого вони хочуть» (1882 рік).

Знаний завдяки оповіданням та повістям з життя населення Сибіру — «Хайлак» (1893 рік), «На краю лісів» (1894 рік), «Чукчі» (1899 рік), збірка «У пастці» (1897 рік). Під впливом кавказьких подорожей написав одну з кращих своїх новел «Дно злиднів». Результатом мандрівки Далеким Сходом стали «Китайські повісті» (1903 рік), «Заморський диявол» (1909 рік), «З хвилі на хвилю» (1910 рік), пройняті симпатією до народів Далекого Сходу.

В доробку Вацлава Серошевського є також історичні романи «Беньовський» (1916 рік) і «Океан» (1917 рік).