Вернер Кемпф

Вернер Кемпф (нім. Werner Kempf; 9 березня 1886 — 6 січня 1964) — німецький військовий діяч, генерал танкових військ вермахту. Учасник Першої та Другої світових воєн.

Після закінчення Першої світової війни залишився в рейхсвері. У 1937 році прийняв командування 4-ї танкової бригадою.

Друга світова війна

Під час Польської компанії командував танковою дивізією, що носила його ім'я, до складу якої входили також з'єднання полку СС «Дойчланд», артилерійський полк, розвідувальний батальйон та батальйон зв'язку.

З 1 жовтня 1939 року по 5 січня 1941 року — командир 6-ї танкової дивізії в складі 41-го моторизованого корпусу Георга-Ганса Райнхардта. Учасник Французької кампанії. Особливо відзначився при форсуванні Маас а, коли повністю знищив 102-ю французьку дивізію. 16 травня 1940 несподіваним ударом знищив наступну на залізничних платформах 2-ю бронетанкову дивізію. 3 червня 1940 нагороджений рицарським хрестом.

З 6 січня 1941 по 31 січня 1942 — командир 48-го танкового корпусу. Разом з корпусом воював на радянсько-німецькому фронті у складі 1-ї танкової групи генерала Евальда фон Клейста. Узяв участь в оточенні радянського угруповання біля Києва.

10 серпня 1942 нагороджений дубовим листям до лицарського хреста.

17 лютого 1943 змінив генерала гірсько-піхотних військ Ланца на посту командувача армійського угрупованням (нім. Armeeabteilung Lanz), що діяла в районі Харкова. C 21 лютого 1943 це угрупування стала офіційно називатися Армійська група «Кемпф» (нім. Armeeabteilung Kempf). Командуючи цим угрупованням, провів успішну операцію під Харковом.

Армійська група «Кемпф» взяла активну участь в операції «Цитадель», а потім в оборонних боях після провалу наступу. 16 серпня 1943, після здачі Харкова, Кемпф був зміщений зі свого поста, залишки армійського угруповання через кілька днів увійшли до складу 8-ї армії.

Невдалі воєнні дії на Південному фасі важко позначилися на кар'єрі Кемпфа. Він залишався в командному резерві до весни 1944, а потім призначався тільки на периферійні ділянки Східного фронту.

З 6 жовтня по 4 грудня 1944 командував військами в Вогезах (Франція).

Після перенесеного серцевого нападу з грудня 1944 року у відставку.

Помер 6 січня 1964 в Бад-Гарцбурзі.

Нагороди

• Залізний хрест, 1-го і 2-го класу (1914)
  • Пряжки до залізних хрестів 1-го і 2-го класу
• Баварський орден «За військові заслуги» з мечами
• Хрест Фрідріха Августа, 2-го і 1-го класу
• Нагорода Вермахту за службу, з 1-го по 4-й клас
• Орден Михая Хороброго, 3-го класу
• Лицарський хрест Залізного хреста з дубовим листям
  • Лицарський хрест (3 червня 1940)