Володимир Корєнєв

Володимир Борисович Корєнєв — радянський і російський актор театру і кіно. Театральний педагог, професор. Народний артист Росії (1998).

Життєпис

Народився 20 червня 1941 р. в Севастополі в родині військового моряка. Закінчив Державний інститут театрального мистецтва (1961, майстерня О. М. Андровської) в Москві. Провідний актор Московського драматичного театру ім. К. С. Станіславського.

У кіно — з 1958 року. У 1961 році виконав головну роль Іхтіандра в культовому радянському фантастичному фільмі «Людина-амфібія» (Друга премія за режисуру «Срібний космічний корабель» кінофестивалю в Трієсті, 1963), що принесла молодому актору величезну популярність.

Зіграв ролі більш ніж в сорока кінофільмах, в тому числі: «Світло далекої зірки» (1984, Віктор), «Шлях до пекла» (1988, т/ф, Левицький), «Кримінальний талант» (1988, т/ф, 2 с), «Зброя Зевса» (1991, т/ф, 5 с), «Постріл у труні» (1992, Макс), «Браві хлопці» (1993, т/ф), «Діти Арбата» (2004, телесеріал, батько Юри Шарока) та ін.

Художній керівник театрального факультету ІГУМО (Інститут гуманітарної освіти), завідувач кафедрою акторської майстерності, професор.

Фільмографія

• 1958 — Життя пройшло повз — епізод
• 1961 — Людина-амфібія — Іхтіандр
• 1963 — Кінець і початок
• 1964 — Світло далекої зірки — Віктор
• 1965 — Діти Дон-Кіхота — Віктор Бондаренко — художник
• 1965 — Як вас тепер називати? — ад'ютант Кольвиц
• 1968 — Сини вітчизни — Марк Гельці
• 1969 — Егмонт (фільм-спектакль) — Бракенбург
• 1971 — Звільнення — капітан Степан Неустроєв
• 1973 — Багато галасу даремно — Хуан
• 1975 — Переможець — Валентин Андрійович Карєєв
• 1976 — Псевдонім: Лукач
• 1977 — Рудін — Костянтин Діомідич Пандалевскій
• 1980 — Я — актриса — Н. П. Рощин-Інсаров
• 1987 — Світ Рея Бредбері (фільм-спектакль) — читець
• 1987 — Вулиця Шолом-Алейхема, будинок 40 (фільм-спектакль) — Леонід
• 1988 — Дорога в пекло — Борис Левицький
• 1988 — «Кримінальний талант» — Сергій Сергійович Курикін
• 1990 — Динозаври ХХ століття — Сьомін
• 1990 — Невідомі сторінки з життя розвідника — оберштурмбанфюрер Віллі Валецкі
• 1991 — Зустрінемося на Таїті — таксист
• 1991 — Зброя Зевса — Томас Бак
• 1991 — Яр
• 1992 — Постріл у труні — генерал Коньячков
• 1993 — Браві хлопці — полковник Геннадій
• 2003 — Забійна сила-5 — Печерський
• 2004 — Діти Арбата — батько Юри Шарока
• 2004 — Дорога Маша Березіна — Олексій Геннадійович
• 2004 — Сліпий — Федір Пилипович Потапчук
• 2004—2013 — Кулагін і партнери
• 2005 — Даша Васильєва. Любителька приватного розшуку -4 — Андрій Чванов
• 2005 — Сищики районного масштабу — Владислав Михайлович Hікoнoв
• 2005 — Приватний детектив — Вова
• 2006 — Мій ласкавий і ніжний мент — Максим Андрійович Барсуков
• 2006 — Остання сповідь — німецький генерал
• 2006 — Туди, де живе щастя — Невєров
• 2007 — Дар Божий — Юрій Натанич Левін
• 2008 — Два кольори пристрасті — Ілля Семенович
• 2008 — Десантний батя — маршал Гречко
• 2008 — Загальна терапія — Григорій Романович Пекарський
• 2008 — Терміново в номер-2 — Павло Андрійович
• 2008 — Таємниці палацових переворотів. Росія, століття XVIII — Вacилій Лукич Дoлвopукий
• 2009 — Одного разу буде кохання — батько Віки
• 2009 — Перерваний політ Гаррі Пауерса — Ейзенхауер
• 2009 — Куля-дура-2 — Бруно Янович Пуріньш
• 2010 — У лісах і на горах — Марк Данилович Смолокурів
• 2012 — Метод Лаврової-2 — Володимир Андрійович Асєєв
• 2012 — Передчуття — Олег Іванович Самойлов — колишній головлікар
• 2013 — Будинок сплячих красунь — Гліб Якович
• 2013 — Готель «Президент» — Фелікс Макарович Наговіцин
• 2014 — Алхімік. Еліксир Фауста — Олександр Андрійович Невельський
• 2014 — Якщо ти не зі мною — Георгій Маркович Золотаревський
• 2015 — Орлова та Александров — Володимир Іванович Немирович-Данченко

Примітки

1. ↑ «Людина-амфібія» (russiancinema.ru) (рос.)[недоступне посилання з квітня 2019]
2. ↑ Факультет театрального мистецтва ІГУМО (igumo.ru) (рос.). Архів оригіналу за 19 січень 2013. Процитовано 19 грудень 2012.

Література

• Батаен Н. Ихтиандр тридцать лет спустя // Зкран и сцена. 1991. № 17. 2 апр. — С.16;
• Поличинецкая И. Зрелость Ихтиандра // Труд. 1996. 27 дек. — СІ7.