«Ніхто не хотів помирати» — литовський радянський художній фільм

«Ніхто не хотів помирати» (лит. «Niekas nenorėjo mirti»)) — литовський радянський художній фільм 1966 року режисера Вітаутаса Жалакявічюса про післявоєнні події в країні і трагічні стосунки між національно налаштованими «лісовими братами» та репресивною машиною в особі радянської влади. Кінотвір 1966 року.

Сюжет

В центрі подій родина Локіс (ведмідь в перекладі з литовської). Події віднесені до 1947 року. Для 1965року, року створення фільму, це було звертання до нещодавнього і болючого для національних республік минулого. В селищі вбили чергового голову радгоспу. І те, що це п'ятий убитий за минулий рік — покажчик, що убивства відбуваються зовсім не на побутовому ґрунті. Кінострічка переводить події в побутову площину, бо сини загиблого Локіса присягають помститися. Тим часом посаду голови радгоспу посів Вайткус, що і сам був «лісовим братом»… Фільм розгортається як черговий детектив, тільки на національну тематику. Але то були камуфлюючі засоби.

Лише в Прибалтиці та в Західній Україні ще добре пам'ятали справжні роки зміцнення радянської влади на околицях радянської імперії. Вони супроводжувались репресіями проти національних народів, убивствами і масовим засланням «небезпечних» до Сибіру. Представники радянської влади вдирались до приватних осель, наказували зібрати тільки теплі речі і вивозили арештованих разом з малими дітьми до радянських концтаборів. Проявом спротиву загарбникам і стануть партизанські загони — «лісові брати» в Прибалтиці та загони УПА в Україні. Партизанська війна за підтримки місцевих мешканців у деяких районах триватиме до 1956 року. Але як у більшості тоталітарних держав справжні причини спротиву державній владі та масштаби репресій старанно приховувались десятиліттями.

У ролях

• Казимирас Виткус — батько Локіс
• Донатас Баніоніс — Вайткус (дубляж Дем'яненко Олександр Сергійович)
• Регімантас Адомайтіс — син Донатас (дубляж Еммануїл Шварцберг)
• Юозас Будрайтіс — син Йонас (дубляж Юрій Соловйов)
• Альгімантас Масюліс — син Миколас (дубляж Ігорь Єфімов)
• Бруно Оя — син Бронюс (дубляж Адольф Шестаков)
• Вія Артмане — Она (дубляж Віра Липсток)
• Дангуоле Баукайте — Алдона (дубляж Галина Теплинська)
• Еугенія Шулгайте — Локене, мати (дубляж Є. Лосакевич)
• Антанас Шурна — секретар (дубляж Лев Жуков)
• Бронюс Бабкаускас — Марцинкус (дубляж Миколай Гаврилов)
• Лаймонас Норейка — «святий» Юозапас (дубляж Копелян Юхим Захарович)
• Вітаутас Томкус — Пугач (хижий птах)
• Антанас Барчас — «Борода»
• Генрікас Рімейка — Пранас, міліціонер

Знімальна група

• Режисер — Вітаутас Жалакявічус
• Сценарист — Вітаутас Жалакявічус
• Композитор — Альгіс Апанавічюс
• Оператор — Йонас Грицюс

Шлях кінострічки до радянського глядача

Це була лише шоста кінострічка щойно створеної Литовської кіностудії. Торкнутися пекучіх проблем встановлення радянської влади в Литві і насмілився кінорежисер. Але це був детектив лише за формою, що приховувала зіткнення народу з пробудженою самосвідомістю — з імперськими амбіціями агресивної держави. І кінострічку «поклали на полицю» — подалі від гріха оприлюднення.

Кінорежисер ризикнув вдруге. Без дозволу очільників Литовської кіностудії він приховано вивіз кінострічку в Москву і передав її в Держкіно. За порушення трудової дисципліни Вітаутаса Жалакявічюса могли звільнити з роботи. Керівництво Держкіно подивилось детектив з лояльними до радянської влади представниками родини Локіс і — дозволило її кінопрокат. Дивним чином кінострічка «Ніхто не хотів помирати» Литовської кіностудії виборола головний приз на кінофестивалі в місті Київ і навіть стала лауреатом премії Ленінського комсомолу (!). Так Жалакявічюс витяг щасливий жереб, а переможців — не судять.