Іван Переверзєв

Переверзєв Іван Федорович  (3 вересня 1914 р., с. Кузьмінки, Орловська область (Росія) — 23 квітня 1978, Москва) — радянський російський актор театру і кіно. Заслужений артист РРФСР (1951). Лауреат Сталінської премії (1952). Народний артист РРФСР (1966). Народний артист СРСР (1975).

Після закінчення ремісничого училища при московському заводі «Шарикопідшипники» працював на цьому заводі токарем.

Закінчив Московське театральне училище (1938). Працював у Театрі-студїї кіноактора. В кіно — з 1933 року, знявся більш ніж у вісімдесяти кінофільмах (зокрема: «Моє кохання», «Іван Нікулін — російський матрос» (1944), «Це було в Донбасі» ([[1945), «Перша рукавичка» (1946), «Кораблі штурмують бастіони», «Адмірал Ушаков» (1953), «Урок життя» (1955), «Дорога моя людина» (1958), «Червоні вітрила» (1961), «Сильні духом» (1967), «Нові пригоди невловимих» (1968), «Корона Російської імперії, або Знову невловимі» (1971), «Чисто англійське вбивство» (1974, Бріггс), «Сіль землі» (1978) та ін.).

Грав в українських кінокартинах: «Морський яструб» (1942, Найденов), «Третій удар» (1947, Крейзер), «Тарас Шевченко» (1951, Сераковський), «Іван Франко» (1956, митрополит), «Далеке і близьке» (1957, епіз.), «Голуба стріла» (1958, Бельський), «Гори, моя зоре» (1958, секретар міському), «Кінець Чирви-Козиря» (1958, секретар окружкому), «Киянка» (1958, 2 с, Камишин), «Небо кличе» (1959, Корнєв), «Лють» (1966, ротмістр), «Прощай!» (1966, Державенко), «Циган» (1967, Іван Дмитрович), «День Ангела» (1968, капітан), «Серце Бонівура» (1970, Жилін), «Людина в прохідному дворі» (1971, т/ф, 4 с), «Перший шторм» (1973, боцман), «Небо—земля—небо» (1975, професор Раменський).

Помер в 1978 році, похований у Москві на Кунцевському кладовищі.

Нагороди

• Орден «Знак Пошани» (1950)
• Орден Трудового Червоного Прапора (1974)