Андрей Федорук

Ці вірші  мама Андрія написала після його гибелі. Жінка ніколи раніше не займалася літературною творчістю. Але ці рядки, здається, написані самим материнським серцем, що приречено на вічну тугу й скорботу.  

СЕРЦЕ МАТЕРІ

Хто сказав, що час лікує рани?
Час лише відводить далі близьке.
У чорну даль за вбитими синами
Відлітає серце материнське.

Як боляче! Стрілою біль проймає.
Я тут, ну а тебе немає.
За що? І за які гріхи?
Хто відповість, а головне, коли?

Летять синочки в тихе небуття.
Вернути б тих, кого забрали небеса.
Хоча б на хвильку в ясні очі подивитись,
Згадати риси милого обличчя,
Сказати, як сумуємо за ними,
До серця пригорнути й ...відпустити.

СЛІД ДОЛІ

День такий чудовий,
Тільки сумно дуже.
Ми прийшли до тебе,
Сину мій - мій друже.

У косах берізки
Сонце заблудилось,
Жити б тобі, жити,
Тільки не судилось.

Я не можу, синку,
Тобі дорікати.
Ти пішов від мене
Мене ж захищати.

"Я вернуся, мамо",-
Ці слова останні
Прозвучали гордо,
Тільки на прощання.

Ти хотів сорочку
Вишиту носити.
Ти хотів, щоб весело
Скрізь сміялись діти.

Друзі-побратими
Та друзі по школі
Будуть пам'ятати
Слід твоєї долі.

Знаю, що настане
Година розплати.
І тому, що вірю,
І тому, що мати!